МОТИКА — ЕТИМОЛОГІЯ
моти́ка «сапа, кирка, кайло»
псл. motyka, очевидно, похідне від кореня mot-(ati), як *voldyka «владика» від кореня *vold-;
споріднене з дінд. matyàm «дрючок», лат. mateola «інструмент, знаряддя для вбивання в землю», нар.-лат. mattiuca «мотика», двн. medela «плуг»;
р. моты́га, моты́ка, бр. маты́ка, др. мотыка, мотыга, п. ч. слц. вл. motyka, нл. motyja, болг. мотика, м. мотика, схв. мòтика, слн. motíka, стсл. мотыка;
Фонетичні та словотвірні варіанти
моти́жити
«обробляти мотикою; сапати»
моти́жник
«плужок для розпушування землі»
мотика́тися
«трудитися; мучитися»
моти́ця
«милиця; коцюба»
моти́чи́вно
«ручка сапи»
моти́чина
«тс.»
моти́чити
«розпушувати; сапати»
моти́чний
муте́чка
«мотика»
мути́чка
«грабки біля коси»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| маты́ка | білоруська |
| мотика | болгарська |
| motyka | верхньолужицька |
| medela «плуг» | давньоверхньонімецька |
| matyàm «дрючок» | давньоіндійська |
| мотыка | давньоруська |
| mateola «інструмент, знаряддя для вбивання в землю» | латинська |
| мотика | македонська |
| mattiuca «мотика» | народнолатинська |
| motyja | нижньолужицька |
| motyka | польська |
| motyka | праслов’янська |
| моты́га | російська |
| мòтика | сербохорватська |
| motyka | словацька |
| motíka | словенська |
| мотыка | старослов’янська |
| моты́ка | українська |
| мотыга | українська |
| motyka | чеська |
| *voldyka «владика» | ? |
| *vold- | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України