МИТРОФАН — ЕТИМОЛОГІЯ
Митрофа́н (чоловіче ім’я)
через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької;
гр. Μητροφάνης (букв. «явлений матір’ю» або «подібний до матері») утворене з основ іменника μήτηρ «мати», спорідненого з псл. mati, укр. ма́ти, і дієслова φαίνω «являю, показую», спорідненого з дінд. bhati «світить, сяє»;
р. болг. Митрофа́н, бр. Мітрафа́н, др. Митрофанъ, ч. слд. Mitrofan, стсл. Митрофанъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Митропа́н
Митрофа́н
«матероявлен»
(1627)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Мітрафа́н | білоруська |
| Митрофа́н | болгарська |
| Μητροφάνης утворене з основ іменника μήτηρ «мати» (букв. «явлений матір’ю» або «подібний до матері») | грецька |
| bhati «світить, сяє» | давньоіндійська |
| Митрофанъ | давньоруська |
| mati | праслов’янська |
| Митрофа́н | російська |
| Митрофанъ | старослов’янська |
| ма́ти | українська |
| Mitrofan | чеська |
| φαίνω «являю, показую» | ? |
| Mitrofan | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України