МИРОСЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
Миро́н (чоловіче ім’я)
через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької;
гр. Μύρων пов’язується з дієсловом μύρω «ллю сльози, плачу» або з іменником μύρον «миро»;
р. болг. Миро́н, др. Миронъ, п. Miron, слц. Mirón, стсл. Миронъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Μи́рко́
М
(1627)
Ми́рін
Миро́ньо
Миро́сь
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Миро́н | болгарська |
| Μύρων пов'язується з дієсловом μύρω «ллю сльози, плачу» | грецька |
| Миронъ | давньоруська |
| Miron | польська |
| Миро́н | російська |
| Mirón | словацька |
| Миронъ | старослов’янська |
| μύρον «миро» | ? |
Миросла́в (чоловіче ім’я)
псл. Міrоslаѵъ, утворене з основ іменників mirъ «мир; світ» і slava «слава»;
р. болг. Миросла́в, п. Mirosław, ч. слц. Miroslav, вл. Měrosław, нл. Mirosława, схв. Мȕрослав, Мȕросав;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Μи́ра
Μи́рко́
Ми́рка
Мирослав
(1413)
Миросла́ва
(жіноче ім’я)
Миро́сько
Миро́ся
Мо́рця
Сла́ва
Сла́ва
Сла́вка
Славко́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Миросла́в | болгарська |
| Měrosław | верхньолужицька |
| Mirosława | нижньолужицька |
| Mirosław | польська |
| Міrоslаѵъ | праслов’янська |
| Миросла́в | російська |
| Мȕрослав | сербохорватська |
| Мȕросав | українська |
| Miroslav | чеська |
| mirъ «мир; світ» | ? |
| slava «слава» | ? |
| Miroslav | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України