МАРІАН — ЕТИМОЛОГІЯ
Мар'я́н
запозичення з латинської мови;
лат. Mariānus виводиться від власного імені Marius як «належний до роду Маріїв»;
далі зводиться до лат. mare «море», спорідненого з псл. more, укр. мо́ре;
часто пов’язується як чоловіча форма з ім’ям Марі́я;
р. Мариа́н, Марья́н, бр. Мар’я́н, Марыя́н, п. Marjan, ч. слц. Marián, болг. Мариа́н, м. Маријан, схв. Мȁрјан, Мȁријāн, слн. Marijan;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Map'а́ньо
Маріа́н
Марія́н
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Мар'я́н | білоруська |
| Мариа́н | болгарська |
| Mariānus виводиться від власного імені Marius як «належний до роду Маріїв» | латинська |
| mare «море» | латинська |
| Маријан | македонська |
| Marjan | польська |
| more | праслов’янська |
| Мариа́н | російська |
| Мȁрјан | сербохорватська |
| Marián | словацька |
| Marijan | словенська |
| мо́ре | українська |
| Марья́н | українська |
| Марыя́н | українська |
| Мȁријāн | українська |
| Marián | чеська |
| Марі́я | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України