МАРЧУК — ЕТИМОЛОГІЯ
март «березень»
р. болг. м. март, др. мартъ, схв. мȁрт, стсл. марътъ, мартии, марьчь: – через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з середньогрецької: сгр. μάρτι(ο)ς «березень» походить від лат. martius «місяць Марса (бога весни)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ма́ро́т
«тс.»
ма́ртавка
«березневе курча»
марти́тися
«бути в періоді злучки»
(про тварин)
марті́вка
«сорт ранньої картоплі, яку садять у березні; дівчина, яка дуже рано почала знатися з чоловіками»
мартови́к
«той, що народився в березні; березневе щеня Дейн; березневе курча Дейн»
ма́ртовка
«щука, яка нереститься в березні»
мартчя
«березневе зайченя»
мартю́к
«березневе зайченя; березневе курча»
мартя́
«березневе курча»
мартянки
«підуст, який нереститься в березні»
марча́
«тс.»
ма́рчик
(зменш.)
ма́рчитися
«тс.»
марчу́к
«лоша, народжене весною Гриц; березневе щеня»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| март | болгарська |
| мартъ | давньоруська |
| март | македонська |
| март | російська |
| мȁрт | сербохорватська |
| марътъ | старослов’янська |
| мартии | українська |
| марьчь «березень»«місяць Марса (бога весни)» | українська |
| μάρτι(ο)ς «березень»«місяць Марса (бога весни)» | ? |
| martius «березень»«місяць Марса (бога весни)» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України