МАРЦІНИ — ЕТИМОЛОГІЯ
Марти́н (чоловіче ім’я)
р. Марты́н, Марти́н, бр. Марці́н, п. Marcin, ч. слц. Martin, вл. Marćin, Měrćin, нл. Мегtyn, болг. Марти́н, схв. Мàртин, слн. Martin, стсл. Марътинъ;
через церковнослов’янське посередництво запозичено з грецької мови;
гр. Μαρτίνος походить від лат. Mārtīnus, присвійного прикметника від Mars «Марс»;
ст. Мартинъ (1377), Мартынъ (1498);
Фонетичні та словотвірні варіанти
Мартине́ць
Мартиніа́н
Мартья́н
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Марці́н | білоруська |
| Марти́н | болгарська |
| Marćin | верхньолужицька |
| Μαρτίνος | грецька |
| Mārtīnus | латинська |
| Мегtyn | нижньолужицька |
| Marcin | польська |
| Марты́н | російська |
| Мàртин | сербохорватська |
| Martin | словацька |
| Martin | словенська |
| Марътинъ | старослов’янська |
| Мартынъ (1498) | українська |
| Martin | чеська |
| Марти́н | ? |
| Měrćin | ? |
| Mars «Марс» | ? |
| Мартинъ (1377) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України