МАРКЕЛОВІ — ЕТИМОЛОГІЯ
Марке́л (чоловіче ім’я)
через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької;
гр. Μάρκελλος походить від лат. Mārcellus, утвореного як демінутив від Mārcus «Марк»;
р. бр. Марке́л, др. Маркелъ, п. Marcell, Marceli(n), ч. слц. Marcel, болг. Ма́ркел, м. Марцелин, Маркелин, стсл. Маркелинъ, Марчелинъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Марке́ло
Маркелъ
(1627)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Марке́л | білоруська |
| Ма́ркел | болгарська |
| Μάρκελλος | грецька |
| Маркелъ | давньоруська |
| Mārcellus | латинська |
| Марцелин | македонська |
| Marcell | польська |
| Марке́л | російська |
| Marcel | словацька |
| Маркелинъ | старослов’янська |
| Маркелин | українська |
| Marcel | чеська |
| Mārcus «Марк» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України