МАРИЦЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
Мари́на
через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької;
гр. Μαρίνα походить від лат. marīnus «морський»;
р. болг. Мари́на, бр. Мары́на, п. Maryna, ч. Marina, слц. Marína, м. Маринка, схв. Мари́на, Марина, стсл. Марина;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Мара́ня
Марина
(1401)
Мари́сь
Мари́ся
Мари́ця
Марі́на
«морскаа»
(1627)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Мары́на | білоруська |
| Мари́на | болгарська |
| Μαρίνα | грецька |
| marīnus «морський» | латинська |
| Маринка | македонська |
| Maryna | польська |
| Мари́на | російська |
| Мари́на | сербохорватська |
| Marína | словацька |
| Марина | старослов’янська |
| Марина | українська |
| Marina | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України