МАНУЙЛО — ЕТИМОЛОГІЯ
Мануї́л (чоловіче ім’я)
через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької;
гр. Μανουήλ являє собою скорочений варіант гебр. ‘Immānū’ēl;
р. Мануи́л, бр. Мануі́л, Мано́йла, др. Мануи́лъ, болг. Манои́л, Мано́йло, схв. Мàнȏјло, стсл. Маноуилъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Ман
«лице б(о)жее»
(1627)
Мано́йло
Ману́йло
Манько́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Мануі́л | білоруська |
| Манои́л | болгарська |
| 'Immānū'ēl | гебрайська |
| Μανουήλ | грецька |
| Мануи́лъ | давньоруська |
| Мануи́л | російська |
| Мàнȏјло | сербохорватська |
| Маноуилъ | старослов’янська |
| Мано́йла | українська |
| Мано́йло | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України