МАКАРІВ — ЕТИМОЛОГІЯ
Мака́р (особове ім’я)
через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької;
гр. Μακάριος (особове ім’я) утворено на основі прикметника μάκαρ (μακάριος) «блаженний», можливо, пов’язаного з μακρός «великий»;
р. Мака́р, Мака́рий, бр. Мака́р, Мака́рый, п. Makary, ч. слц. вл. Makar, болг. Мака́р, Мака́ри, м. Макарие, Макар, схв. Мȁкарије, М́кариj(а), слн. Makarij, стсл. Макарии;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Мака́ла
Макариевъ
(1443)
Мака́рій
Мака́рій
«блаженъ»
(1627)
Макаръ
(1482)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Мака́р | білоруська |
| Мака́р | болгарська |
| Makar | верхньолужицька |
| Μακάριος утворено на основі прикметника μάκαρ «блаженний» (особове ім’я)(μακ$άριος) | грецька |
| Макарие | македонська |
| Makary | польська |
| Мака́р | російська |
| Мȁкарије | сербохорватська |
| Makar | словацька |
| Makarij | словенська |
| Макарии | старослов’янська |
| Мака́рий | українська |
| Мака́рый | українська |
| Мака́ри | українська |
| Макар | українська |
| М́кариj (а) | українська |
| Makar | чеська |
| μακρός «великий» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України