МАГОМЕТ — ЕТИМОЛОГІЯ
магомета́нин «мусульманин»
похідне утворення від власного імені пророка Магоме́т (ар. Muḥammad), який заснував у VII ст. релігію іслам і виклав її в корані;
р. магомета́нин, бр. магамета́нін, п. mahometanin, ч. слц. mohamedán, вл. mohamedan, болг. мохамеда́нин, м. мухамеда́нец, схв. мухамедáнац, слн. mohamedánec;
Фонетичні та словотвірні варіанти
маго-
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| магамета́нін | білоруська |
| мохамеда́нин | болгарська |
| mohamedan | верхньолужицька |
| мухамеда́нец | македонська |
| mahometanin | польська |
| магомета́нин | російська |
| мухамедáнац | сербохорватська |
| mohamedán | словацька |
| mohamedánec | словенська |
| mohamedán | чеська |
| Магоме́т (ар. Muḥammad) | ? |
| релігію | ? |
махоме́тник «шибеник»
афективне утворення, пов’язане з магомета́нин «мусульманин»;
пор. р. магоме́т (лайл.);
вторинно зближене з дієсловами маха́ти і мета́ти;
р. [махоме́т] (лайл.) «розбійник», [мухаме́т] «шахрай»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| магоме́т (лайл.) | російська |
| махоме́т «розбійник» (лайл.) | російська |
| мухаме́т «шахрай» | українська |
| магомета́нин «мусульманин» | ? |
| магоме́т (лайл.) | ? |
| маха́ти | ? |
| мета́ти | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України