ЛЯДОВ — ЕТИМОЛОГІЯ
ля́да «грядка в низовинній місцевості Л; місце в лісі, оброблене під посів Бі; сінокісний острівець на болоті; Ч; поляна в лісі; земельна ділянка тж»
псл. lędo «необроблена земля»;
споріднене з прус. lindan «долина» (зн. в.), шв. [linda] ‹ *lеndhiā- «пар», дірл. land «відкритий простip, відкрите місце», скімр. llаn « пусте місце, відкрита місцевість», брет. lann «дика, необроблювана рівнина», гот. land «земля, поле, країна», нвн. Land «країна; земля, грунт; суша; сільська місцевість»;
іє. *lendho-;
сумнівний з’язок з дісл. lundr «гай» (Bern. l 705: Liden РВrВ 15, 521–522);
непереконлива гіпотеза (Šachmatov AfSlPh 33, 90–91) про кельтське походження псл. *lędo;
існує припущення про доіндоєвропейське походження іє. *lendho «пустище, степ» (Rudnicki BPTJ 15, 135; Oštir Beiträge 52);
р. [ля́да́] «поле, поросле молодим лісом; цілина, поле на місці викорчуваного лісу; розчищене під грядки або сінокіс місце в лісі; міра землі; місце, незручне для обробітку; сире місце серед посівів; ліс; лісова вирубка; сухе місце серед болота; болото; низький бере», бр. ля́да́ i «ділянка, на якій вирубано ліс; розчищене під посів або під сіножать місце в лісі», др. лядина «пустище, бур’яни, густі кущі», п. [lada] «новина; викорчуване місце» (очевидно, з бр.), [lędzina] «стерня», [ladzіnа] «тс.», ч. ladо (частіше мн. lada) «необроблювана земля», слц. lado (у сполученні ležať ladom), вл. lado, (мн.) lada, нл. lědo, (мн.) lěda «тс.», полаб. l’ǫdü «орна земля, поле», болг. [леда, ле́ди́на] «новина, гірський луг», м. ледина «пуста, необроблена земля», схв. лèдина, ледùна «поле, яке тривалий час не оброблялось», слн. ledínа «необроблені поля»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ляди́на
«сосна, що росте на ляді; тверда частина серцевини сосни чи ялини»
ля́до
«висока місцевість у лісі, поросла будівельною сосною; занедбана, поросла травою і чагарником місцевість Л; острівець на болоті, сухий сінокіс Ч; поляна в лісі; підвищення, поросле кущами; городи поблизу болота; земельна ділянка на місці викорчуваного лісу; земельна ділянка тж»
лядо́ва
«смолиста сосна»
лядова́те
«тверда частина серцевини сосни чи ялини»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ля́да́ «ділянка, на якій вирубано ліс; розчищене під посів або під сіножать місце в лісі» | білоруська |
| леда | болгарська |
| ле́ди́на «новина, гірський луг» | болгарська |
| lann «дика, необроблювана рівнина» | бретонська |
| land «земля, поле, країна» | готська |
| land «відкритий простip, відкрите місце» | давньоірландська |
| lundr «гай» | давньоісландська |
| лядина «пустище, бур’яни, густі кущі» | давньоруська |
| *lendho- | індоєвропейська |
| *lendho «пустище, степ» | індоєвропейська |
| ледина «пуста, необроблена земля» | македонська |
| lado (мн.) | нижньолужицька |
| lada (мн.) | нижньолужицька |
| Land «країна; земля, грунт; суша; сільська місцевість» | нововерхньонімецька |
| l'ǫdü «орна земля, поле» | полабська |
| lada «новина; викорчуване місце» (очевидно, з бр.) | польська |
| lędzina «стерня» | польська |
| ladzіnа «тс.» | польська |
| lędo «необроблена земля» | праслов’янська |
| *lędo | праслов’янська |
| lindan «долина» (зн. в.) | прусська |
| ля́да́ «поле, поросле молодим лісом; цілина, поле на місці викорчуваного лісу; розчищене під грядки або сінокіс місце в лісі; міра землі; місце, незручне для обробітку; сире місце серед посівів; ліс; лісова вирубка; сухе місце серед болота; болото; низький бере» | російська |
| лèдина | сербохорватська |
| ледùна «поле, яке тривалий час не оброблялось» | сербохорватська |
| llаn « пусте місце, відкрита місцевість» | середньокімрська |
| lado (у сполученні ležať ladom) | словацька |
| ležať ladom | словацька |
| ledínа «необроблені поля» | словенська |
| ladо «необроблювана земля» (частіше мн. lada) | чеська |
| lada | чеська |
| linda «пар» | шведська |
| *lеndhiā- | шведська |
| lědo «тс.» (мн.) | ? |
| lěda «тс.» (мн.) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України