ЛЮБОМИР — ЕТИМОЛОГІЯ
Любоми́р (чоловіче ім’я)
слов’янське ім’я, утворене з основ дієслова люби́ти та іменника мир;
пор. п. lubomirny «який любить мир»;
р. болг. Любоми́р, бр. Любамі́р, ч. Lubomír, схв. Љy̏бомūр;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Любоми́ра
(жіноче ім’я)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Любамі́р | білоруська |
| Любоми́р | болгарська |
| lubomirny «який любить мир» | польська |
| Любоми́р | російська |
| Љy̏бомūр | сербохорватська |
| люби́ти | українська |
| мир | українська |
| Lubomír | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України