ЛУЦЬК — ЕТИМОЛОГІЯ

через церковнослов’янське і грецьке посередництво (гр. Λούκιος) запозичено з латинської мови;

лат. Lucius є похідним від lux (род. в. lucis) «світло», спорідненим з гр. λευκός «блискучий, білий», двн. днн. lioht «світлий, світло», псл. lučь «лучина», укр. лучи́на;

р. Луки́й, Луки́я, бр. Лукі́й, п. Lucyusz, Łucja, ч. Lucius, Lucie, Lucka, слц. Lucia, вл. Lucija, болг. Лукий, м. Лукие, схв. Лỳциja, стсл. Лоукий;

через посередництво грецької мови (гр. Λουκιανός) запозичене з латинської;

лат. Lucianus «син Луки; який стосується Луки» є похідним від чоловічого імені Lucas «Лука»;

р. Лукья́н, бр. Лук’я́н, п. Lucjan, ч. слц. Lucián, болг. Лукия́н, м. Лукијан, схв. Лy̏киjāн, Лукùјāн, слн. Lukijan, стсл. Лоукиганъ;