ЛУКИНИ — ЕТИМОЛОГІЯ
Луки́на (жіноче ім’я)
очевидно, через посередництво грецької мови (гр. Λουκίνα) запозичено з латинської;
лат. Lucina (звідки також н. Lucyna, ч. Lucina) утворено від lux (lucis) «світло»;
розглядається також як похідне від чоловічого імені Лукі́й;
р. Луки́на, бр. Лукі́на;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Лукі́на | білоруська |
| Λουκίνα | грецька |
| Λουκίνα | грецька |
| Λουκίνα | грецька |
| Lucina «світло» (звідки також н. Lucyna, ч. Lucina)(lucis) | латинська |
| lux | латинська |
| lucis | латинська |
| lux | латинська |
| lucis | латинська |
| Lucyna | німецька |
| Lucyna | німецька |
| Луки́на | російська |
| Лукі́й | українська |
| Lucina | чеська |
| Lucina | чеська |
Луке́рія (жіноче ім’я)
результат видозміни імені Глике́рія, можливо, під впливом Лукі́я, Луки́на;
р. Лукерья, бр. Луке́р’я, болг. Луке́рия, цсл. Лɤкеріга;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Луке́ра
Луке́рка
Лукерья
(1481)
Луке́ря
Лу́ця
Лю́ця
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Луке́р'я | білоруська |
| Луке́рия | болгарська |
| Лукерья | російська |
| Глике́рія | українська |
| Лукі́я | українська |
| Луки́на | українська |
| Лɤкеріга | церковнослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України