ЛЕСЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
Олекса́ндр (чоловіче ім’я)
запозичення з грецької мови;
гр. Ἀλέξανδρος утворене з ἀλέξω «захищаю», спорідненого з дінд. rákṣati «захищає», дангл. ealgian «захищати», і, можливо, з гот. alhs «храм», длит. el˜kas «священний ліс», аl˜kas «тс.», лтс. еlks «ідол», і ἀνέρ (род. в. ἀνδρός) «чоловік, муж», до якого зводиться укр. Андрі́й;
р. Алекса́ндр, Алекса́ндра, бр. Алякса́ндр, Алякса́ндар, Алякса́ндра, др. Александръ, Олексанъдръ, п. Aleksander, ч. слц. Aleхander, вл. Aleksandr, болг. Алекса́ндър, м. Александр, схв. Алѐкса̄ндар, Алѐкса̄ндра, слн. Aleksánder, Aleksándrа, стсл. Алєѯандръ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Алеkандръ
«помочъ муже(ст)венна, вспоможите(л) мужо(в)»
(1627)
Алекса(н)дръ
(1495)
Александро
(1433)
Кса́ндер
Лекса́ндер
Лекса́ндра
Лекса́ндро
Лесь
Ле́ся
Олекса́ндер
Олекса́ндра
(жіноче ім’я)
Олекса́ндро
Олексанъдро
(1375)
Оле́сь
Олесько́
Оле́ся
Оле́шко
Са́ндра
Са́нька
Санько́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Алякса́ндр | білоруська |
| Алекса́ндър | болгарська |
| Aleksandr | верхньолужицька |
| alhs «храм» | готська |
| Ἀλέξανδρος утворене з ἀλέξω «захищаю» | грецька |
| ealgian «захищати» | давньоанглійська |
| rákṣati «захищає» | давньоіндійська |
| Александръ | давньоруська |
| еlks «ідол» | латиська |
| Александр | македонська |
| Aleksander | польська |
| Алекса́ндр | російська |
| ндар | сербохорватська |
| Aleхander | словацька |
| Aleksánder | словенська |
| Алєѯандръ | старослов’янська |
| Андрі́й | українська |
| Алекса́ндра | українська |
| Алякса́ндар | українська |
| Алякса́ндра | українська |
| Олексанъдръ | українська |
| Aleхander | чеська |
| el˜kas «священний ліс» | ? |
| аl˜kas «тс.» | ? |
| ἀνδρός «чоловік, муж» | ? |
лесь «але; тільки, лише; (як вставка в мові) от, же, ж»
результат поєднання частки ле «тс.» і, очевидно, вказівного займенника се (с. р. одн.), що зазнав редукції, як у [авось], ось;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ле «тс.» | українська |
| се (с. р. одн.) | українська |
| авось | українська |
| ось | українська |
лесь (2 ос. одн. -теп. ч. від дієслова бу́ти)
очевидно, результат злиття з дієслівною формою єсь (есь) суфіксального -л- дієприкметника в конструкції перфекта типу ходилесь, давалесь і наступного відокремлення цього злитого компонента;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| єсь (есь) | українська |
| давалесь | українська |
| ходилесь | українська |
| єсь | українська |
| -л- | українська |
| ходилесь | українська |
Оле́г (чоловіче ім’я)
запозичення з давньоскандинавської мови;
дісл. Helgi (чоловіче ім’я) пов’язане з heilagr «святий», ісл. helgr, спорідненим з нвн. heilіg «тс.», псл. cělъ «здоровий, цілий», укр. ці́лий;
р. болг. Оле́г, бр. Але́г, др. Ольгъ, ч. слц. Oleg, слн. Olég;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Îльо
Лесь
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Але́г | білоруська |
| Оле́г | болгарська |
| Helgi пов'язане з heilagr «святий» (чоловіче ім’я) | давньоісландська |
| Ольгъ | давньоруська |
| helgr | ісландська |
| heilіg «тс.» | нововерхньонімецька |
| cělъ «здоровий, цілий» | праслов’янська |
| Оле́г | російська |
| Oleg | словацька |
| Olég | словенська |
| ці́лий | українська |
| Oleg | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України