ЛЕЛЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

гей-ле́ю «на жаль, ой леле»

сумнівне пов’язання (Бі 207) з Лель, ім’ям бога кохання в давніх слов’ян;
складений вигук, що виник на базі сполучення вигуку гей і видозміни кличної форми іменника [ле́льо] (ле́лю) «батенько, тато»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Лель ?
гей ?
ле́льо «батенько, тато» (ле́лю) ?

Поле́ля «бог шлюбу в давніх слов’ян-язичників»

очевидно, як і Ле́ля «бог кохання у давніх слов’ян» Бі, Лель «тс.» Бі, результат помилкового витлумачення дослідниками виразу ле́льом-по́ле́льом «дуже повільно» (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

Полело́ «міфічне божество»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Ле́ля «бог кохання у давніх слов’ян» українська
Лель «тс.» українська

ле́ле (вигук для вираження жалю, нарікання, страху або здивування)

звичайно пояснюється як вигук звуконаслідувального характеру (псл. *lele), утворений подвоєнням складу le, подібно до гр. ἐλελευ̃ (вигук скорботи), ἐλελελευ̃ «тс.» (Sławski IV 140; БЕР III 354; Matzenauer 239);
більш очевидною здається тотожність цього вигуку з кличною формою від [ле́ля] (псл. [lelja]) «старша жінка; тітка; мати»);
пор. не́не «леле» від не́ня «мати»;
болг. ле́ле (вигук для вираження жалю, ляку або здивування), м. леле (вигук для вираження болю, страху, горя, здивування), схв. лȅлē «леле», лēлé «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

леле́кати «голосити, стогнати, квилити»
леле́чи «тс.»
ле́лечко «тс.»
лелі́ти «плакати, пхикати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ле́ле (вигук для вираження жалю, ляку або здивування) болгарська
ἐλελελευ̃ «тс.» грецька
ἐλελευ̃ грецька
леле (вигук для вираження болю, страху, горя, здивування) македонська
*lele (вигук скорботи) праслов’янська
le праслов’янська
lelja праслов’янська
лȅлē «леле» сербохорватська
лēлé «тс.» сербохорватська
ле́ля «старша жінка; тітка; мати» (псл. [lelja]) українська
не́не «леле» українська
не́ня «мати» українська

леле́ (вигук, що вживається як приспів у дитячій пісеньці)

пор. лит. čiùčiuo-lèliuo «люлі-люлечки», leliúoti «колисати, наспівуючи lèliuo; пестити», лтс. lēlēt «заколисувати дитину СПІВОМ»;
псл. le-lē, вигук звуконаслідувального характеру з дитячої мови, утворений подвоєнням складу le, що наспівується при колиханні дитини;
р. лёли, лели́ (вигук, що вживається як приспів пісні), [лель-люли́, леля, ле́люшки] (пісенні приспіви), п. [lelom] (приспів), схв. лȅља, лȅљо (приспів у народних піснях);
Фонетичні та словотвірні варіанти

леле́кати «невміло співати»
леле́сати «скакати»
лелета́ти «співати, виводити трелі»
лелеті́ти «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
lēlēt «заколисувати дитину СПІВОМ» латиська
čiùčiuo-lèliuo «люлі-люлечки» литовська
leliúoti «колисати, наспівуючи lèliuo; пестити» литовська
lelom (приспів) польська
le-lē праслов’янська
лёли російська
лели́ (вигук, що вживається як приспів пісні) російська
лель-люли́ російська
леля російська
ле́люшки (пісенні приспіви) російська
лȅља сербохорватська
лȅљо (приспів у народних піснях) сербохорватська

ле́ля «старша сестра»

значення «старша сестра» ( = «нянька») могло бути підтримане зближенням з фонетично подібним lelějati «колихати»;
псл. lelja «старша сестра, тітка», пов’язане з дитячим лепетом і паралельне формам l’alja, l’olja з частково подібною семантикою;
р. [лёля] «тітка, старша сестра», [лёлька] «тс.», др. леля «тітка», лелѣя «тітка, родичка», болг. ле́ля «тітка (сестра батька або матері)», ле́лка «тітка; нянечка», схв. лjéлja «тітка (сестра матері)», љȇљка «старша сестра», léla «старша жінка» (у мовленні дітей);
Фонетичні та словотвірні варіанти

лє́ля «мати сім’ї, господиня дому»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ле́ля «тітка (сестра батька або матері)» болгарська
ле́лка «тітка; нянечка» болгарська
леля «тітка» давньоруська
лелѣя «тітка, родичка» давньоруська
lelějati «колихати» праслов’янська
lelja «старша сестра, тітка» праслов’янська
l'alja праслов’янська
l'olja праслов’янська
l'alja праслов’янська
l'olja праслов’янська
лёля «тітка, старша сестра» російська
лёлька «тс.» російська
лjéлja «тітка (сестра матері)» сербохорватська
љȇљка «старша сестра»«старша жінка» (у мовленні дітей) сербохорватська
léla сербохорватська
léla сербохорватська
léla сербохорватська
léla сербохорватська

гопле́ля «здоровило (про жінку)»

очевидно, результат видозміни етимологічно непрозорої форми [гобля] «висока жінка» через переосмислення її як нібито утвореної з вигуку гоп і іменника [ле́ля] «тітка»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гобля «висока жінка» ?
гоп «тітка» ?
ле́ля «тітка» ?

лелі́ка «тітка»

запозичення з молдавської або румунської мови;
молд. [лели́кэ] (рум. [lelícă]) «тітка (у звертанні до старшої віком жінки)» є зменш. формою від ле́ле (léle) «тс.», що походить від болг. ле́ля «тітка (сестра батька або матері; звертання до старшої віком жінки)», спорідненого з укр. [ле́ля] «старша сестра»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ле́ля «тітка (сестра батька або матері; звертання до старшої віком жінки)» болгарська
лели́кэ «тітка (у звертанні до старшої віком жінки)» (рум. [lelícă]) молдавська
ле́ле румунська
lelícă румунська
ле́ле румунська
lelícă румунська
léle румунська
ле́ле «тс.» (léle) українська
ле́ля «старша сестра» українська

ле́льо «батько»

результат видозміни давнішого [ле́ля (лє́ля)] «мати сім’ї, господиня дому»;
болг. [лели́н] «дядько», [ле́ляк] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ле́лі
ле́лька
лє́лька «тс.»
лє́льо
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лели́н «дядько» болгарська
ле́ляк «тс.» болгарська
ле́ля «мати сім’ї, господиня дому» (лє́ля)] українська
лє́ля українська

ле́льом-по́ле́льом «дуже повільно; [недбало Ж]»

пов’язувалося і безпосередньо з псл. lelějati, п. ст. lelejać «колихати, хитати»;
Brückner 394;
про помилкове сприйняття часто повторюваних приспівів lelum polelum, leli poleli i под. як власних імен див. Потебня РФВ 7, 221;
припускалося що Lelь і Рolelь – імена давніх слов’янських божеств (у польських джерелах засвідчені з XV ст., в російських – з кінця XVIII ст., пор. і схв. поет. Ljéljo «бог весни»);
очевидно, запозичення з польської мови;
п. lelum polelum «не поспішаючи, помалу, спроквола» складається з lelum, спорідненого з укр. [леле́] (вигук, що вживається як приспів у дитячій пісеньці), та похідного від нього polelum (пор. укр. р. ма́ло-пома́лу);
спочатку означало, мабуть, часте повторення приспіву, який виконувався повільно і протяжно (зокрема при колиханні дитини);
Фонетичні та словотвірні варіанти

лє́лє-полє́лє «повільно; недбало»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
lelejać «колихати, хитати» (ст.) польська
lelum polelum польська
leli poleli польська
Lelь (у польських джерелах засвідчені з XV ст., в російських -- з кінця XVIII ст., пор. і схв. поет. Ljéljo «бог весни») польська
Рolelь польська
lelum polelum «не поспішаючи, помалу, спроквола» польська
lelum польська
polelum польська
lelějati праслов’янська
ма́ло-пома́лу російська
Ljéljo сербохорватська
Ljéljo сербохорватська
леле́ (вигук, що вживається як приспів у дитячій пісеньці) українська
ма́ло-пома́лу українська

ле́я «злива, заливний дощ»

очевидно, запозичення з польської мови;
п. leja «злива, заливний дощ», як і р. [ле́я], ч. [leja, lija], слц. leja, нл. leja, lěja, слн. líja, походить від псл. lěja «тс.», пов’язаного з *lějǫ «ллю», до якого зводиться й укр. [лі́я] «злива»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

леля́ «тс.»
ле́я «повінь»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
leja нижньолужицька
lěja нижньолужицька
leja «злива, заливний дощ» польська
lěja «тс.» праслов’янська
*lějǫ «ллю» праслов’янська
ле́я російська
leja словацька
líja словенська
лі́я «злива» українська
leja чеська
lija чеська

ля́ля «дитина (звичайно мала); іграшка» (дит.)

поєднання в слов’янських мовах значень «дитина», «дитяча іграшка у формі людської постаті», «старший в родині (брат, батько, тітка, сестра та ін.)» пояснюється культом предків у стародавніх слов’ян, коли у домі тримали людські фігурки-ляльки, які мали символізувати померлих;
пізніше, із забуттям культу предків, ці фігурки ставали дитячими іграшками (пор. такого ж походження слц. bába, bábika «лялька»);
східнослов’янське ля́ля розглядається без достатніх підстав як запозичення з польської мови (Richhardt 73; Фасмер II 551; Bern. I 700; Bezlaj ESSJ II 141);
пор. аналогічні за семантикою і за способом творення лат. pūpa «лялька, дівчинка» (і pūpula «зіниця»), англ. baby «дитина; лялька у вигляді дитини», близькі семантично і фонетично лит. lėlė˜ «лялька» (запозичення з слов’янських мов?) і lėlýtė (akiẽs lėlė˜) «зіниця», курд. lalu «дядько», нім. [lale] «дурень, блазень», алб. laleo, lalona «батько, дід», а також в неіндоєвропейських мовах морд. ерз. l’al’a, l’el’a «старший брат», ест. lell «дядько», груз. lala «вихователь»;
звукозображувальне утворення, пов’язане з дитячим лепетанням, як і етимологічно відмінне ле́ля;
псл. l’al’a, слово дитячої мови на позначення дитини, іграшки у формі людської фігурки, звідки в деяких мовах значення «зіниця» (в зіниці відбивається в зменшеному вигляді людина), а також деяких членів родини;
р. [ля́ля] «дитина, немовля; дитяча іграшка; обважніла, млява людина; тиха, спокійна людина», [ля́лька] «мала дитина, дитяча іграшка», бр. [ля́ля] (дит.) «немовля; іграшка», ля́лька «іграшка; [забава, втіха; дитина; зіниця]», п. lala «дитяча іграшка; маріонетка; [(дит.) бог; незнайомий, чужий; важкий кий]», lalka «іграшка; [зіниця]», [lalki] «копиці хліба на полі», ч. [l’al’a, l’al’ka] «лялька, чужа людина», [l’alička] «немовля», [lala] «недбайлива людина», слц. l’al’o «дурень, блазень», полаб. l’ol’ə (*l’al’a) «батько», болг. ла́ла «блазень», [ла́ло, ла́лко] (звертання молодшого брата до старшого), схв. [лала] (пестлива назва брата або старшого чоловіка в домі), лȃла (дит.) «батько», [лȃле] «дурень» (у звертанні);
Фонетичні та словотвірні варіанти

ля́лечка
ля́лька «іграшка»
лялька́р «той, хто виготовляє ляльки»
лялька́рство «мистецтво театру ляльок»
ля́лько «зіниця»
лялько́вий
лялькови́к «артист, який керує ляльками»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
laleo албанська
lalona «батько, дід» албанська
baby «дитина; лялька у вигляді дитини» англійська
ля́ля «немовля; іграшка» (дит.) білоруська
ля́лька «іграшка; [забава, втіха; дитина; зіниця]» білоруська
ла́ла «блазень» болгарська
ла́ло болгарська
ла́лко (звертання молодшого брата до старшого) болгарська
lala «вихователь» грузинська
l'al'a ерзянська
l'el'a ерзянська
lell «дядько» естонська
lalu «дядько» курдська
pūpa «лялька, дівчинка» (і pūpula «зіниця») латинська
pūpula латинська
lėlė˜ «лялька» (запозичення з слов’янських мов?) литовська
lėlýtė «зіниця» литовська
akiẽs lėlė˜ литовська
l'al'a мордовська
l'el'a «старший брат» мордовська
lale «дурень, блазень» німецька
l'ol'ə «батько» (*l’al’a) полабська
*l'al'a полабська
lala «дитяча іграшка; маріонетка; [(дит.) бог; незнайомий, чужий; важкий кий]»«іграшка; [зіниця]» польська
lalka «дитяча іграшка; маріонетка; [(дит.) бог; незнайомий, чужий; важкий кий]»«іграшка; [зіниця]» польська
lalki «копиці хліба на полі» польська
l'al'a праслов’янська
ля́ля «дитина, немовля; дитяча іграшка; обважніла, млява людина; тиха, спокійна людина» російська
ля́лька «мала дитина, дитяча іграшка» російська
лала (пестлива назва брата або старшого чоловіка в домі) сербохорватська
лȃла «батько» (дит.) сербохорватська
лȃле «дурень» (у звертанні) сербохорватська
bába словацька
bábika словацька
l'al'o «дурень, блазень» словацька
ле́ля українська
l'al'a «лялька, чужа людина» чеська
l'al'ka «лялька, чужа людина» чеська
l'alička «немовля» чеська
lala «недбайлива людина» чеська
ля́ля ?

льо́ля «сорочка (звичайно дитяча)»

псл. [l’olja] «тітка, іграшка, сорочка», пов’язане з дитячим лепетанням і паралельне до форм l’alja, lelja з частково подібними значеннями;
р. [лёля] суміщає всі три значення, характерні для укр. льо́ля, ля́ля, ле́ля;
р. [лёля] «хрещена мати; дитяча іграшка; дитяча сорочка», бр. [лёля] «дитяча сорочка», п. [lolo] «сорочка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

льо́лька «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лёля «дитяча сорочка» білоруська
lolo «сорочка» польська
l'olja «тітка, іграшка, сорочка» праслов’янська
l'alja праслов’янська
lelja праслов’янська
лёля російська
лёля «хрещена мати; дитяча іграшка; дитяча сорочка» російська
льо́ля українська
ля́ля українська
ле́ля українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України