ЛАРІОНИ — ЕТИМОЛОГІЯ
Іларіо́н
через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької;
гр. Ἱλαρίων походить від Ἱλαρία «веселощі, веселість», пов’язаного з Ἱλαρός «веселий, радісний»;
р. Иларио́н, бр. Іларыён, др. Иларионъ, болг. Илари́он, стсл. Иларионъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Іларіѡнъ
«тихостенъ, тихомиренъ, сладокъ норовомъ»
(1627)
Лариві́н
Лариво́н
Ларіво́н
Ларійо́н
Ларіо́н
Ла́рко
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Іларыён | білоруська |
| Илари́он | болгарська |
| Ἱλαρίων «веселощі, веселість» | грецька |
| Ἱλαρός «веселий, радісний» | грецька |
| ἱλαρός | грецька |
| Иларио́н | російська |
| Иларионъ | старослов’янська |
| Иларионъ | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України