ЛАВРО — ЕТИМОЛОГІЯ

гр. λαúρος походить від лат. laurus «лавр, лавровий вінок; перемога»;

через старослов’янську мову запозичене з грецької;

р. Лавр, бр. Лаўр, п. Laur, слц. Laurus, нл. Lawro, болг. Ла́вур, стсл. Λαвρъ;

очевидно, подібно до па́влик, другий римований компонент складеної назви равлик-павлик «слимак», пов’язаний з особовим чоловічим ім’ям Лавро́ у зменшувальних формах Ла́врик, [Ра́врик];

мотивація застосування цих особових назв до слимака неясна;

зіставляється також (Shevelov 358) з [рагля́к] «олень»;

пов’язане з особовим чоловічим ім’ям Лаврі́н;

перенесення цієї назви на слимака є результатом її зближення з ім’ям Лавро́, до якого зводяться назви слимака [равл], ра́влик та ін;

запозичення з латинської мови: лат. laurus «лавр, лавровий вінок; перемога», як і генетично пов’язане з ним гр. δἅφνη «лавр», очевидно, запозичене з якоїсь неіндоєвропейської мови;

р. лавр, бр. лаўр, п. ч. слц. laur, вл. ławrjenc, нл. ławrjeńc, болг. ла́вър, м. лавор, схв. лȁвōр, слн. lávor, lôvor;

сгр. λαúpα «монастир, монастирська келія», гр. λαύρα «вyлиця, завулок або цілий квартал, обгороджений муром» пов’язане з λα̃ας «камінь», яке зіставляється з ірл. līa, днн. leia «кам’яна плита», свн. leia «скеля, камінь», алб. lerë «каміння, гірська порода»;

р. болг. м. ла́вра, п. ławra, ч. слн. lávra, слц. lavra, схв. лâвра, стсл. лαϐρα:– запозичення з серединьогрецької мови;