КУТЬКО — ЕТИМОЛОГІЯ
кутю́-кутю́ (вигук, яким підкликають собак, овець Mo; свиней О)
один із фонетичних варіантів давнього вигуку, яким підкликають тварин, паралельний до куцю́ та ін;
р. кутёнок «щеня», кутя́та (мн.), [ку́тька] «курка, курча», [куть-куть] (вигук, яким підкликають курей), [ку́тю-ку́тю] (вигук, яким підкликають собак), п. kut kut kut, [kutiu] «тс.», ч. [kut kut] (вигук, яким підкликають кролів), [kut’ák] «кріль», болг. кът-кът (вигук, яким підкликають курей), м. кутре «щеня», схв. кутимȁ (кутмȁ) (вигук, яким підкликають собак);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ку́тька
«щеня»
кутькуть
(вигук, яким підкликають індиків Mo; щенят О)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кът-кът (вигук, яким підкликають курей) | болгарська |
| кутре «щеня» | македонська |
| kut kut kut | польська |
| кутёнок «щеня» | російська |
| кутимȁ (кутмȁ)(вигук, яким підкликають собак) | сербохорватська |
| кутя́та (мн.) | українська |
| ку́тька «курка, курча» | українська |
| куть-куть (вигук, яким підкликають курей) | українська |
| ку́тю-ку́тю (вигук, яким підкликають собак) | українська |
| kutiu «тс.» | українська |
| kut'ák «кріль» | українська |
| kut kut (вигук, яким підкликають кролів) | чеська |
| куцю́ | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України