КРІТ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. krъtъ;

споріднене з лит. krutùs «рухливий, жвавий», krutėti «ворушитися, рухатися», krũtulioti «ворушитися»;

припущення про спорідненість з лит. kùrmis «кріт», дінд. kūrmáḥ «черепаха» (Brückner ZfSlPh 4, 216; Mikl. EW 144; Uhlenbeck 62), лит. turkti «ритися (в землі)» (Machek ESJČ 296) або з дісл. hraustr «бадьорий», двн. (h)rusten «споряджати» (Zupitza GG 123) сумнівні;

форма кріт з голосним і замість закономірного о є результатом пізньої видозміни за зразком форм типу кіт (‹ котъ), під (‹ подъ);

р. бр. крот, др. крътъ, п. kret, ч. krtek, krt, слц. krt, вл. krot, нл. kšet, škret, болг. крът, м. крт, схв. крт, слн. krt;

запозичення з польської мови;

п. kret відповідає укр. кріт;

менш обґрунтоване пов’язання з *krinica «миска, видовбана посудина», р. кри́нка (Фасмер II 377; Sławski III 199–200; Brückner 274; Bern. I 617), як і виведення від гр. κρήνη «джерело, струмок» (Фасмер ГСЭ З, 100–101; Пономарів Мовозн. 1973/5, 62);

той самий корінь виступає в псл. krьtъ, укр. кріт;

псл. *krьnica / krinica «джерело; (виритий) колодязь», похідне від krьnъ «викопаний» (‹ іє. *kr-/ker«різати»);

р. [кри́ни́ца] «криниця», бр крыні́ца, п. krynica «джерело, криниця; цистерна: початок», ст. krzynica «джерело, струмок»;

пов’язується як дублетна форма з псл. gryz-ti (Holub–Kop. 190), з перс. gerzū «миша», алб. gërth «пацюк», тох. -karśa (у слові arśakarśa «кажан») (Hansen ZfSlPh 22, 168), р. крот. укр. кріт (Преобр. I 399), з дінд. krúdhyati «гнівається» (Горяев Доп. 2, 20), з іє. *(s)ker- «різати» (Горяев 172), з лит. žiùrkė «пацюк» (Janáček Slavia 24, 3);

не виключене російське походження слова в українській мові;

жодне з пояснень не є задовільним;

слово нез’ясованого походження;

р. кры́са, ч. слц. krysa (з р.);

псл. krotiti «приборкувати, гамувати, заспокоювати, приручати», пов’язане з krot-ъkъ «лагідний», до якого зводиться укр. кро́ткий;

р. [кроти́ть] «убивати палкою пійманих тюленів», [окроте́ть] (про морський приплив) «зупинитися, досягнути вершини і відстоятися», укроти́ть «заспокоїти, приборкати, угамувати», др. кротити «заспокоювати», п. krocić «гамувати», ukrocić «заспокоїти, погамувати», ukrócić, okrocić, okrócić «тс.», ч. krotiti «заспокоювати, гамувати», слц. krotit’ «тс.», нл. krośiś «каструвати», skrośiś «приборкати», болг. кротя́ «заспокоюю, угамовую», кроту́вам «сиджу тихо, смирно», м. кроти «приборкує, вгамовує», схв. кро̀тити «заспокоювати, гамувати», слн. krotíti «тс.», стсл. кротити «приборкувати, гамувати»;