КРУТІЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
крутій «крутиголовка, Јуnх torquilla L. » (орн.)
похідне утворення від крути́ти;
назва пов’язана з тим, що птахи цього виду, злякавшись, витягують шию і крутять головою (Птицы СССР 389);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| крути́ти | ? |
крути́ти
псл. krǫtiti, ітеративна (або каузативна) форма від krętati (укр. [кря́татися]);
р. крути́ть, бр. круці́ць, др. крутитися. п. kręcić, ч. kroutit, слц. krútiť, болг. къ́ртя «колупаю; відламую», м. крти «ламає, руйнує», слн. [krotiti] «обертати», цсл. крѫтитисѧ «крутитися, обертатися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́крут
викрута́с
ви́крутень
ви́крутка
ви́крутні
«хитрощі, відмовки»
відкрутка
вкрути́ти
«угвинтити СУМ; (у сполученні [в. хвоста] «збити пиху»
закрут
за́крута
закрутани́на
«безперервна праця, багато роботи; клопіт»
закрута́си
«вигадливі повороти»
закруте́нина
закрутені́я
за́крутень
«пук стебел збіжжя, зав’язаних вузлом (за народним повір’ям завдає шкоди)»
закру́тистий
за́крутка
за́круток
закруто́си
«лабіринти; заплутані вулиці, провулки»
закрутяни́на
«тс.»
за́круцьки
«картоплі, що мають форму рогалика»
заку́птина
«закрут»
зкрут
«турбота, туга, суєта»
кру́тало
«примітивна машина з колесом»
крутани́на
«поспішний, безладний рух, метушня»
крута́р
«крутій»
круте́ль
«вир»
кру́тель
«скручена Հ соломи мотузка»
кру́теник
(у сполученні [к. соломи] «солом’яний скрутень»; у сполученні [к. хліба] «кулька з хліба»)
крутені́я
«безперервні заняття; багато роботи»
кру́тень
«тс.; [вихор; махове колесо (у машини)]»
крути́лка
«саморобна зимова карусель на льоду»
крути́ло
«вир, коловорот»
круті́ж
«тс.»
круті́й
«шахрай»
круті́йкува́тий
«шахраюватий»
круті́йство
«шахрайство»
круті́лка
«тс.; вир Чер»
круті́ль
«пристрій для сукання мотузків; [вир]»
кру́ті́нь
«крутень, жмут соломи; [вир; коловорот Ж]»
крутія́
«завірюха; [вир Чер]»
крутія́ка
«спритна людина, великий крутій»
крутли́вець
«вир»
крутливця
«тс.»
крутня́
«крутійство»
круто́вина
«завірюха»
круту́ха
«гра на скрипку у супроводі бубна»
крутьба́
«хитрість, лукавість; примха»
крутька
(у сполученні [к. дати] «збити з пантелику, вивернутися»)
крутька́
«кружляючи»
крутько́
«непосидюча людина, вертун; [вихор]»
крутько́м
«тс.»
крутьо́лка
«дзиґа; примітивний апарат для самогоноваріння; витушка Л; вир Чер»
крутю́чий
«який крутить»
крутя́га
«жмикрут; несумлінна людина, шахрай»
крутя́к
«вир; закрут річки»
кру́тялка
«вид дерев’яної гойдалки»
кру́ча́
«вир у річці; місце, де сходяться дві річки; завірюха»
круча́к
«баран, хворий на вертіж з черв’яком у голові; вир Чер»
круча́лко
«пристосування для катання по колу; валок над колодязем для витягання води»
кру́ча́ло
«місце, де сходяться дві річки»
кручани́ця
«?»
круча́нка
«вдвоє сплетений ремінець або дріт; скручені тютюнові листи»
круче́ний
«дурнуватий»
кру́чений
круче́ники
кру́чення
«крутіння; вид деформації матерiaлів»
кру́чення
«перевесло, солом’яний скрутень для перев’язування снопів»
крученя́к
«тютюн у скручених листках»
кручина́
«вир; закрут річки»
кручи́нка
«крендель»
кручиня́к
«тс.»
кручі́нка
«тс.»
кручія́
«вир біля мілини»
кручо́к
«дзиґа»
на́крутка
«вал із зубчаткою; скручені разом кілька стеблин рослини як знак»
накру́чувати
«намотувати; намелювати; заводити; підохочувати, підмовляти; зробити, написати неохайно; наговорити чого-небудь безглуздого, нісенітного; [нарвати (про нарив)]»
невику́тний
«нескінченний, безвихідний»
пере́крутень
«потворна, викривлена істота»
пере́крутка
«викривлення, перекручення, шкідлива зміна, перетворення»
перекру́чувач
по́крут
«оберт»
покру́тькуватися
«вертітися, обертатися навколо, удаючи надмірну зайнятість»
покру́цькуватися
«тс.»
по́кру́ч
«помісь двох видів, гібрид; дитина, батьки якої належать до різних національностей, ЛексПол; виродок»
покру́чий
«перекручений, сплутаний, неясний»
при́крут
«те, що служить для закручування»
прокру́чувати
ро́зкрут
«кільце з лозини у ярмі, через яке проходить дишло»
розкру́тє
«мотузка з лози»
розкруття
«стовбури молодого дерева, якими зв’язують дерева у пліт для сплавляння»
скруну́тися
«зігнутися, скорчитися»
скрут
«поворот; петля; [у млині пристрій, за допомогою якого можна пересунути дерев’яний короб убік від жорна; продовгуватий клубок з виплетеної солом’яної стрічки для виготовлення капелюхів; насад у возі Мо]»
скру́тель
«петля, кільце, виток; джгут; згорнутий жмуток прядива, очищеного від костриці»
скру́тень
«джгут; [віхоть з очерету Mo; скручений пучок соломи ЛЧерк]»
скрути́лець
«вузол з нитки»
скру́тиль
«віхоть; закрутка (на занадто зсученій мотузці або нитці); крендель, що печеться на різдво для корови»
скруті́й
«згорнутий жмуток прядива, очищеного від костриці»
скруті́ль
«тс.; згорнутий жмуток соломи»
скру́тінь
«джгут; [пакунок; у сполученні с. бакуну «лист тютюну]»
скру́тка
скру́тлик
«вертута із здобного тіста»
скру́то́к
«згорнутий жмуток тютюнових листків Г; звивина, коло; пакунок Ж»
скруца́к
«джгут, скрутень»
скру́цьок
«вузол з нитки»
скручувальник
сукру́тка
«зсучені місця на нитках»
укру́ть
«вмить, враз»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| круці́ць | білоруська |
| къ́ртя «колупаю; відламую» | болгарська |
| kręcić | давньоруська |
| крти «ламає, руйнує» | македонська |
| kręcić | польська |
| krǫtiti | праслов’янська |
| крути́ть | російська |
| krútiť | словацька |
| krotiti «обертати» | словенська |
| крѫтитисѧ «крутитися, обертатися» | церковнослов’янська |
| kroutit | чеська |
| kręcić | ? |
крути́й «стрімкий; дуже загнутий або вигнутий; суворий, твердий; [густий; міцний; важкий; який важко розв’язується, який важко засвоюється (про слово, наспів); кручений, звивистий Ж]»
звичайно виводиться з псл. *krǫtъ «який крутиться, в’ється; зігнутий; міцний, твердий; стрімкий; різкий», пов’язаного з *krętati «обертатися; згинатися», укр. [кря́татися] «клопотатися» (Шанский ЭСРЯ II 8, 418–419; Фасмер II 387; Sławski III 108–110);
сумнівне пов’язання (Machek ESJČ 298) з герм. *stronkos (дісл. strangr «міцний, суворий», нвн. streng «суворий» тощо);
проте більш імовірним здається псл. *kroutъ «стрімкий, крутий», споріднене з прус. krūt «падати», лтс. kraulis «круча», kràuja «крутий берег», дісл. hrynja «падати», hroð «схил»;
р. круто́й, бр. круты́, п. kręty «кручений, скручений; звивистий, вивертливий», ч. krutý «лютий, суворий; великий», слц. krutý «лютий, суворий», вл. kruty «міцний, твердий, суворий», нл. kšuty «міцний», болг. крут «різкий, суворий», м. крут «суворий, жорстокий», схв. крŷт «твердий, тугий, напружений; суворий, жорстокий», слн. [krôt] «навальний», [kroto] «дуже, вельми»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
докру́та
«круто»
крупа́к
«непоступлива, уперта людина»
крути́зна
крутни́й
«крутий»«важка справа»
(у сполученні [крутне діло] )
круто́вина
«круча»
крутува́тий
круть
«крута гора»
крутя́к
«крута каша; круті екскременти Я; крута гора; крутий берег Чер»
кру́ча
кручина́
«крута гора, крутий берег»
кручи́на
«круча»
кручува́тий
«стрімчастий»
прекруте́нний
«дуже крутий»
скру́та
«труднощі»
скрутни́й
скру́то
«круто»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| круты́ | білоруська |
| крут «різкий, суворий» | болгарська |
| kruty «міцний, твердий, суворий» | верхньолужицька |
| *stronkos (дісл. strangr «міцний, суворий», нвн. streng «суворий» тощо). | германські |
| hrynja «падати» | давньоісландська |
| kraulis «круча» | латиська |
| крут «суворий, жорстокий» | македонська |
| kšuty «міцний» | нижньолужицька |
| kręty «кручений, скручений; звивистий, вивертливий» | польська |
| *krǫtъ «який крутиться, в’ється; зігнутий; міцний, твердий; стрімкий; різкий» | праслов’янська |
| *kroutъ «стрімкий, крутий» | праслов’янська |
| krūt «падати» | прусська |
| круто́й | російська |
| крŷт «твердий, тугий, напружений; суворий, жорстокий» | сербохорватська |
| krutý «лютий, суворий» | словацька |
| krôt «навальний» | словенська |
| кря́татися «клопотатися» | українська |
| kroto «дуже, вельми» | українська |
| krutý «лютий, суворий; великий» | чеська |
| *krętati «обертатися; згинатися» | ? |
| kràuja «крутий берег» | ? |
| hroð «схил» | ? |
окру́тний «величезний Ж; жорстокий, лютий Ж; страшний, жахливий Бі»
очевидно, запозичення з польської мови;
п. okrutny «жорстокий, лютий», як і ч. ukrutný «жорстокий, немилосердний», слн. okrúten «тс.», пов’язане з kruty «суворий, раптовий», якому відповідає укр. крути́й;
Фонетичні та словотвірні варіанти
окруте́нний
«величезний; жорстокий, лютий»
окру́тник
«мучитель, тиран»
окрутный
«жорстокий, лютий»
(1542)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| okrutny «жорстокий, лютий» | польська |
| okrúten «тс.» | словенська |
| крути́й | українська |
| ukrutný «жорстокий, немилосердний» | чеська |
| kruty «суворий, раптовий» | ? |
скру́та «труднощі, трудне становище»
похідне утворення від крути́й «суворий, різкий»;
р. [скру́тно] «важко, трудно», п. ст. skrutny «жорстокий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
скрут
«тс.»
скрутни́й
«важкий; [важкий для розуміння або вивчення О]»
скрутнува́тий
скрутня́вий
«недостатній»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| skrutny «жорстокий» | польська |
| скру́тно «важко, трудно» | російська |
| крути́й «суворий, різкий» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України