КРЕМІНІ — ЕТИМОЛОГІЯ

пов’язується далі з гр. χέρμα «кремінь» на основі реконструйованої форми *khermen-, що зазнала потім впливу kamy, kamene (Machek ESJČ 299);

іє. *(s)ker- / (s)krem- «відтинати»;

споріднене з лит. [krams], лтс. krams, kręms «кремінь», kramaîns «твердий; кремнистий» і, можливо, днн. scram-sahs «меч, схожий на ніж», нн. schramm(e) «легке поранення, дряпина», свн. schram «рана від шаблі; ущелина», schramen «розривати»;

псл. kremy, род. в. kremene;

р. креме́нь, бр. крэ́мень, др. кремень, п. krzemień, ч. křemen, слц. kremeň, вл. křemjeń, нл. kśemjeń, полаб. kremin «камінці», болг. кре́мен, кре́мък, м. кремен, схв. крȅмēн, слн. krémen, стсл. крємы, крємєнє;

пов’язане з кре́мінь, хоча з словотворчого погляду цей зв’язок не зовсім ясний;

припущення (Sławski III 219) про первісну форму *kremęgъ, *kremęžьnъ викликає сумнів через незвичність суфікса -ęgъ у слов’янських мовах;

для виведення слова з польського джерела (Richhardt 69) немає підстав;

п. ст. krzemięzny «міцний як кремінь, дужий, сильний», krzemiezny, krzemieżny «тс.»;

назва зумовлена тим, що підбіл росте на кременистих ґрунтах;

пов’язане з кре́мінь;

слц. [kremanina, kremenica] (з укр.);

псл. xromъ(jь) «кривий, кульгавий» походить від давнішого *skromъ «обрізаний» (припускається, що первісно слово могло позначати каліцтво не тільки ніг, а й рук, інших частин тіла);

зіставлялося з н. Schramme «шрам, рубець», дінд. srāmáḥ «кривий, кульгавий» і зводилося до іє. *(s)krēm/(s)krǝm-, розширеного варіанта кореня *(s)ker- «різати, відсікати» з метатезою на слов’янському ґрунті sk › ks (› kch › ch) (Черных II 357; Bern. I 403; Pokorny I 945; сумніви див. Мейе MSL 19, 300; Ильинский ИОРЯС 16/4, 6);

існує також припущення, що початкове х- могло виникнути з іє. s через стадію експресивного š у назвах фізичної вади (Эндзелин СБЭ 71–72);

пропонувалося сумнівне виведення початкового х- з гіпотетичного словосполучення *nogu sromъ › *nogu xromъ «кульгавий на ноги» (Pedersen IF 5, 70);

слово виводилося й від кореня *skerm-, того, що в кре́мінь і скро́мний, у цьому випадку його первісне значення «поранений гострим предметом» (Brückner 184);

непереконлива думка (Machek IF 53, 93–94, ESJČ 206; Эндзелин СБЭ 71–72), що псл. xromъ споріднене з дінд. śramá- «кривий» і н. lahm «тс.» – чергування плавних r та l пояснюється як індоєвропейське, а слов’янський відповідник дістав початкове х- як інтенсифікуюче;

р. хромо́й, хрома́ть, бр. [хро́мы] Носович, др. хромыи, п. вл. нл. chromy, ч. слц. chromý, полаб. chrümĕ, болг. хром, м. [ром], схв. хро̏м, хро̀мац, слн. hròm, стсл. хромъ;