КОТОР — ЕТИМОЛОГІЯ

котора́ «сварка, розбрат, кривда»

менш певні або неприйнятні зближення з р. (па)кость (Соболевский ЖМНП 1886, 152), з р. чета́, лат. caterva «натовп, загін» (Vaillant RÉS 19, 106), з р. кото́рый (Vaillant Сл. филология 1958/1 68), з вірм. kotor «шматок, уламок» (Bugge KZ 32, 49);
споріднене з свн. hader «сварка, незгода», дісл. hǫð «боротьба, бій», ірл. cath «тс.», гр. κότος «гнів, злість», можливо, з лит. katãryti «бити», katãlyti «тс.»;
псл. kotora;
р. [котора́] «сварка, розбрат», др. котора, котера «тс.», стсл. котора «бій»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кото́ра «морока»
которли́вий
которува́ти
куто́ра «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kotor «шматок, уламок» вірменська
κότος «гнів, злість» грецька
hǫð «боротьба, бій» давньоісландська
котора давньоруська
котера «тс.» давньоруська
cath «тс.» ірландська
caterva «натовп, загін» латинська
katãryti «бити» литовська
katãlyti «тс.» литовська
kotora праслов’янська
(па)кость російська
кото́рый російська
чета́ російська
котора́ «сварка, розбрат» російська
hader «сварка, незгода» середньоверхньнімецька
котора «бій» старослов’янська

га́дра «баба-яга, сварлива жінка»

запозичення з польської мови;
п. [hadra] «зла жінка» походить від нім. Háder «сварка, суперечка», спорідненого з дісл. hǫð- «боротьба», гр. κότος «гнів», дірл. cath «боротьба», стсл. КОТОРА «тс.», укр. [котора́] «сварка»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
κότος «гнів» грецька
cath «боротьба» давньоірландська
hǫð- «боротьба» давньоісландська
Háder «сварка, суперечка» німецька
hadra «зла жінка» польська
КОТОРА «тс.» старослов’янська
котора́ «сварка» українська

гендри́ґатися «жартувати; битися, вовтузитися»

необґрунтованим є припущення (Karłowicz SWO 197) про проникнення слова з німецької до польської мови через посередництво словацької й чеської;
n. [handryczyć się] «торгуватися, сперечатися», [hadrunkować] «сперечатися, сваритися», ст. hadrunek «суперечка, сварка», як і ч. handrkovati (se) «торгуватися, сперечатися», [hadrykovati se] «тс.», ст. hadrunk (hadruňk) «чвара, сварка», слц. handrkovat sa «сваритися», походять від свн. haderunge «сварка, суперечка», пов’язаного з hadern «сваритися, сперечатися», нвн. Hader «чвара; суперечка», спорідненими із стсл. котора «боротьба», укр. [котора́] «сварка; розбрат; образа»;
запозичення з польської мови;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ги́ндри «пусті жарти»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Hader «чвара; суперечка» нововерхньонімецька
haderunge «сварка, суперечка» середньоверхньнімецька
handrkovat sa «сваритися» словацька
котора́ «сварка; розбрат; образа» українська
handrkovati «торгуватися, сперечатися» (se) чеська
handryczyć się «торгуватися, сперечатися» ?
hadrunkować «сперечатися, сваритися» ?
hadrunek «суперечка, сварка» ?
hadrykovati se «тс.» ?
hadrunk «чвара, сварка» (hadruňk) ?
hadern «сваритися, сперечатися» ?
котора «боротьба» ?

че́та́ «загін; взвод»

псл. četa, форма жін. р. до četъ «число; парне число», похідне від псл. čisti/čitati (čьtǫ) «лічити, рахувати»;
суто слов’янське утворення, однак, традиційно зіставляється з лат. caterva «натовп, загін», ірл. cethern «тс.», умбр. kateramu (Фасмер IV 351; Черных II 386–387; Sł. prasł. II 178–179; Machek ESJČ 101; Skok I 314–315; Bezlaj ESSJ I 80; Bezzenberger BB 16, 240; Bern. I 152–153; Stokes 76; Kretschmer KZ 31, 378–379; Ernout–Mеillet I 188);
ще сумнівніша спроба зближення з др. укр. кото́ра «чвара, розбрат» (Vaillant RÅS 19, 106);
потребує глибшої аргументації (Lamprecht Sborník FFBrU III 7) відокремлення від решти слов’янських відповідників р. чета́ «пара», чёт(ный) «парне число», слц. cet «тс.» як слів, що постали під фіно-угорським впливом, пор. уг. kettő (két) «два»;
р. че́та́ «загін; пара; рівня», бр. [чата́] «частка; пара, рівня», др. чета «загін, громада, юрба, полчище; спільники», ч. četa «взвод; бригада» (запозичення з схв. мови), болг. че́та «загін», м. чета «загін; рота», схв. че̏та «загін, військо», слн. čéta «загін; група бандитів», цсл. чeта «фаланга, колона», стсл. съчeтати «поєднувати, сполучати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

почет
при́че́т «церковні служителі (священик, диякон і ін.)»
приче́тен
приче́тний
приче́тник «молодий член церковного причету»
приче́тність
причт «тс.»
чета́р «лейтенант»
че́тник «член чети»
чота́ «взвод»
чота́р «взводний; лейтенант» (іст.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
чата́ «частка; пара, рівня» білоруська
че́та «загін» болгарська
кото́ра «чвара, розбрат» давньоруська
чета «загін, громада, юрба, полчище; спільники» давньоруська
cethern «тс.» ірландська
caterva «натовп, загін» латинська
чета «загін; рота» македонська
četa праслов’янська
čisti/čitati «лічити, рахувати» (čьtǫ) праслов’янська
до četъ «число; парне число» російська
чета́ «пара» російська
че́та́ «загін; пара; рівня» російська
та «загін, військо» сербохорватська
cet «тс.» словацька
čéta «загін; група бандитів» словенська
съчeтати «поєднувати, сполучати» старослов’янська
kettő «два» (két) угорська
кото́ра «чвара, розбрат» українська
kateramu умбрська
чeта «фаланга, колона» церковнослов’янська
četa «взвод; бригада» (запозичення з схв. мови) чеська
до četъ «число; парне число» ?
чёт(ный) «парне число» ?
kettő «два» (két) ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України