КОТОР — ЕТИМОЛОГІЯ

менш певні або неприйнятні зближення з р. (па)кость (Соболевский ЖМНП 1886, 152), з р. чета́, лат. caterva «натовп, загін» (Vaillant RÉS 19, 106), з р. кото́рый (Vaillant Сл. филология 1958/1 68), з вірм. kotor «шматок, уламок» (Bugge KZ 32, 49);

споріднене з свн. hader «сварка, незгода», дісл. hǫð «боротьба, бій», ірл. cath «тс.», гр. κότος «гнів, злість», можливо, з лит. katãryti «бити», katãlyti «тс.»;

псл. kotora;

р. [котора́] «сварка, розбрат», др. котора, котера «тс.», стсл. котора «бій»;

запозичення з польської мови;

п. [hadra] «зла жінка» походить від нім. Háder «сварка, суперечка», спорідненого з дісл. hǫð- «боротьба», гр. κότος «гнів», дірл. cath «боротьба», стсл. КОТОРА «тс.», укр. [котора́] «сварка»;

необґрунтованим є припущення (Karłowicz SWO 197) про проникнення слова з німецької до польської мови через посередництво словацької й чеської;

n. [handryczyć się] «торгуватися, сперечатися», [hadrunkować] «сперечатися, сваритися», ст. hadrunek «суперечка, сварка», як і ч. handrkovati (se) «торгуватися, сперечатися», [hadrykovati se] «тс.», ст. hadrunk (hadruňk) «чвара, сварка», слц. handrkovat sa «сваритися», походять від свн. haderunge «сварка, суперечка», пов’язаного з hadern «сваритися, сперечатися», нвн. Hader «чвара; суперечка», спорідненими із стсл. котора «боротьба», укр. [котора́] «сварка; розбрат; образа»;

запозичення з польської мови;

псл. četa, форма жін. р. до četъ «число; парне число», похідне від псл. čisti/čitati (čьtǫ) «лічити, рахувати»;

суто слов’янське утворення, однак, традиційно зіставляється з лат. caterva «натовп, загін», ірл. cethern «тс.», умбр. kateramu (Фасмер IV 351; Черных II 386–387; Sł. prasł. II 178–179; Machek ESJČ 101; Skok I 314–315; Bezlaj ESSJ I 80; Bezzenberger BB 16, 240; Bern. I 152–153; Stokes 76; Kretschmer KZ 31, 378–379; Ernout–Mеillet I 188);

ще сумнівніша спроба зближення з др. укр. кото́ра «чвара, розбрат» (Vaillant RÅS 19, 106);

потребує глибшої аргументації (Lamprecht Sborník FFBrU III 7) відокремлення від решти слов’янських відповідників р. чета́ «пара», чёт(ный) «парне число», слц. cet «тс.» як слів, що постали під фіно-угорським впливом, пор. уг. kettő (két) «два»;

р. че́та́ «загін; пара; рівня», бр. [чата́] «частка; пара, рівня», др. чета «загін, громада, юрба, полчище; спільники», ч. četa «взвод; бригада» (запозичення з схв. мови), болг. че́та «загін», м. чета «загін; рота», схв. че̏та «загін, військо», слн. čéta «загін; група бандитів», цсл. чeта «фаланга, колона», стсл. съчeтати «поєднувати, сполучати»;