КОСТЮК — ЕТИМОЛОГІЯ

Костянти́н

через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької;
гр. Κωνσταντίνος походить від лат. Constantīnus (особове ім’я), утвореного з прикметника constans (род. в. constantis) «постійний, незмінний, сталий, стійкий», пов’язаного з дієсловом constāre «твердо стояти, залишатися незмінним»;
р. Константи́н, бр. Канстанці́н, др. Конъстантинъ, п. Konstanty, ч. Konstantin, слц. Konštantín, болг. Костади́н, Константи́н, схв. Konstàntin, Костàдин, Костàнтин, слн. Konstantin, стсл. Конъстантинъ, Костантинъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Кост
костант
Коста́нтій
Ко́стень
Ко́стик
Кость
Костьо
Костю́к
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Канстанці́н білоруська
Костади́н болгарська
Константи́н болгарська
Κωνσταντίνος грецька
Конъстантинъ давньоруська
Constantīnus (особове ім’я) латинська
constantis «постійний, незмінний, сталий, стійкий» латинська
constāre «твердо стояти, залишатися незмінним» латинська
constans латинська
Konstanty польська
Константи́н російська
Konstàntin сербохорватська
Костàдин сербохорватська
Костàнтин сербохорватська
Konštantín словацька
Konstantin словенська
Конъстантинъ старослов’янська
Костантинъ старослов’янська
Konstantin чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України