КОСТИКИ — ЕТИМОЛОГІЯ
Костянти́н
через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької;
гр. Κωνσταντίνος походить від лат. Constantīnus (особове ім’я), утвореного з прикметника constans (род. в. constantis) «постійний, незмінний, сталий, стійкий», пов’язаного з дієсловом constāre «твердо стояти, залишатися незмінним»;
р. Константи́н, бр. Канстанці́н, др. Конъстантинъ, п. Konstanty, ч. Konstantin, слц. Konštantín, болг. Костади́н, Константи́н, схв. Konstàntin, Костàдин, Костàнтин, слн. Konstantin, стсл. Конъстантинъ, Костантинъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Кост
костант
Коста́нтій
Ко́стень
Ко́стик
Кость
Костьо
Костю́к
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Канстанці́н | білоруська |
Костади́н | болгарська |
Константи́н | болгарська |
Κωνσταντίνος | грецька |
Конъстантинъ | давньоруська |
Constantīnus (особове ім’я) | латинська |
constantis «постійний, незмінний, сталий, стійкий» | латинська |
constāre «твердо стояти, залишатися незмінним» | латинська |
constans | латинська |
Konstanty | польська |
Константи́н | російська |
Konstàntin | сербохорватська |
Костàдин | сербохорватська |
Костàнтин | сербохорватська |
Konštantín | словацька |
Konstantin | словенська |
Конъстантинъ | старослов’янська |
Костантинъ | старослов’янська |
Konstantin | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України