КОСТИК — ЕТИМОЛОГІЯ
Костянти́н
через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької;
гр. Κωνσταντίνος походить від лат. Constantīnus (особове ім’я), утвореного з прикметника constans (род. в. constantis) «постійний, незмінний, сталий, стійкий», пов’язаного з дієсловом constāre «твердо стояти, залишатися незмінним»;
р. Константи́н, бр. Канстанці́н, др. Конъстантинъ, п. Konstanty, ч. Konstantin, слц. Konštantín, болг. Костади́н, Константи́н, схв. Konstàntin, Костàдин, Костàнтин, слн. Konstantin, стсл. Конъстантинъ, Костантинъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Кост
костант
Коста́нтій
Ко́стень
Ко́стик
Кость
Костьо
Костю́к
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Канстанці́н | білоруська |
| Костади́н | болгарська |
| Константи́н | болгарська |
| Κωνσταντίνος | грецька |
| Конъстантинъ | давньоруська |
| Constantīnus (особове ім’я) | латинська |
| constantis «постійний, незмінний, сталий, стійкий» | латинська |
| constāre «твердо стояти, залишатися незмінним» | латинська |
| constans | латинська |
| Konstanty | польська |
| Константи́н | російська |
| Konstàntin | сербохорватська |
| Костàдин | сербохорватська |
| Костàнтин | сербохорватська |
| Konštantín | словацька |
| Konstantin | словенська |
| Конъстантинъ | старослов’янська |
| Костантинъ | старослов’янська |
| Konstantin | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України