КОРНИЛІЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

через посередництво старослов’янської мови запозичено в давньоруську мову з грецької;

гр. Κορνήλιος походить від лат. Cornēlius «Корнелій», давньоримського патриціанського родового імені, яке загальноприйнятого пояснення не має;

пов’язується (Суперанская 79; Спр. личн. имен 426) з лат. cornū «ріг, бивень»;

припускається також зв’язок з лат. cornum «ягода дерену», cornus «дерен (кущ чи деревце)», спорідненим з гр. κράνος «тс.», κράνον «кизил (ягода)», лит. *kìrnas «вишневе дерево», дальші генетичні зв’язки яких із прус. kirno «кущ», лит. kẽras «тс.; корінь, пень», псл. *korę (korene) «корінь рослини», укр. ко́рінь та псл. *černъ (‹*ker-n-o) «держак; леміш», укр. че́ре́н «тс.» (Фасмер IV 340; Bern. I 146) менш певні, як і зіставлення (Boisacq 439, 509) з гр. κέρασος «вишневе дерево» (звідки виводяться лат. cerasus «тс.; плід вишні», псл. *čeršьna / čeršьnia «черешня», укр. чере́шня]. – Беринда 217; Сл. вл. імен 56; Бондалетов Русск. ономастика 102, 133; Петровский 135; Спр. личн. имен 426, 504; Knappová 113–114; Бірыла 102; Илчев 270; Constantinescu 35; Walde–Hofm. І 202; Frisk І 827–828; Pokorny 572–573. – Пор. ко́рінь¹, корне́т¹, че́ре́н, чере́шня;

р. Корне́лий, Корне́лия, заст. Корни́лий, розм. Корне́й, Ко́рни́й, Корни́л, Корни́ла, бр. Карне́й, Карне́лій, Карне́ль, Карні́л, Карні́ла, розм. Карно́, Карну́сь, др. Корнилий, п. Kornel, Korneli, Korneliusz, ч. слц. Kornel, болг. Корне́лий, Корнели, м. Корнел, Корнелие, Корнилие, схв. Кòрнēлије, Kornilije, слн. Kornel, Kornélius, Kornélij, стсл. Корнилии, Корнилъ, Корниль, Корнѣлъ, Корънилъ, Корьниль;