КОБЕЦЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

споріднене з алб. shkabë «орел, коршун»;

псл. skop-, skob-, очевидно, давній варіант основи kob-, від якої походить кі́бець (ко́бець);

р. скопа́, [ско́пчик] «яструб-перепелятник», [ско́бчик], п. [skop] «тс.», слц. [skobec] «сокіл-голуб’ятник, Falco columbarius L.», [skopec] «тс.», слн. skôpec «яструб-перепелятник», skôbec «тс.»;

неясне;

можливо, повʼязане з [ко́бець] (кі́бець) «хижий птах родини соколових», ч. ст. koba «ворон»;

псл. kobьcь «кібець; хижий ятах»;

слово без твердо встановленої етимології;

можливо, пов’язане з псл. *kobiti «ворожити з лету птахів»;

у такому випадку споріднене з дісл. happ «щастя», норв. heppen «щасливий», дірл. cob «перемога» (Moszyński KLS II 1, 408–413; Skok II 116);

можливо також, що псл. kobьcь споріднене з такими назвами хижих птахів, як двн. habuh, дісл. haukr, свн. habich, нвн. Habicht «яструб» (Булаховський Вибр. пр. III 262; Bern. I 535);

менш певне звуконаслідувальне пояснення і зближення з словами ко́бза і щебета́ти (Ильинский ИОРЯС 16/4, 25), як і зближення з алб. shkabë «орел, коршак» (Meyer EW 406);

р. ко́бчик «кібець», п. kobiec, слц. kobec «тс.», болг. [кобъ́ц] «рід сокола», м. кобец «яструб-гороб’ятник», схв. кòбац, слн. kóbec, skóbec «тс.»;