КИРИЛИ — ЕТИМОЛОГІЯ

Кири́ло

через церковнословʼянську мову запозичено в давньоруську з грецької;
гр. Κύριλλος (род. в. Κυρίλλου) «Кирило» повʼязане з κύριος «володар; пан, господар, глава; Господь» і, можливо, первісно означало «господарський»;
західнословʼянські і словенська форми запозичено за посередництвом лат. Cyrillus «Кирило»;
р. Кири́лл, бр. Кіры́ла, Кіры́л, п. Cyryl, ч. слц. вл. Cyril, болг. Ки́рил, схв. Ћùрило, слн. Ciríl, стсл. Кѵрилъ, Кирилъ, Коурилъ, Кюрилъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Кире́й
Кири́лець
Кири́лко
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Кіры́ла білоруська
Кіры́л білоруська
Ки́рил болгарська
Cyril верхньолужицька
Κύριλλος «Кирило» (род. в. Κυρίλλου) грецька
κύριος «володар; пан, господар, глава; Господь» грецька
Cyrillus «Кирило» латинська
Cyryl польська
Кири́лл російська
Ћùрило сербохорватська
Cyril словацька
Ciríl словенська
Кѵрилъ старослов’янська
Кирилъ старослов’янська
Коурилъ старослов’янська
Кюрилъ старослов’янська
Cyril чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України