КЕМІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ке́ма «тяма»
очевидно, запозичення з старопольської мови;
незасвідчене п. ст. *kiemny «тямучий», *kiemliwy «тс.» слід було б у такому разі розглядати як рефлекси псл. *kъm-, до якого зводяться також слова укр. кмітли́вий, прикме́та;
бр. ке́міць (розм.) «тс.», ке́млівы «тямучий», ке́мны «тс.», п. [kimować] «розумітися, бути обізнаним»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ке́мити
«тямити»
кемува́ти
«думати, міркувати»
кімува́ти
«здогадуватися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ке́міць «тс.» (розм.) | білоруська |
| ке́млівы «тямучий» | білоруська |
| ке́мны «тс.» | білоруська |
| *kiemny «тямучий» | польська |
| *kiemliwy «тс.» | польська |
| kimować «розумітися, бути обізнаним» | польська |
| *kъm- | праслов’янська |
| кмітли́вий | українська |
| прикме́та | українська |
навки́ми́тисі «набриднути, надокучити»
неясне;
можливо, пов’язане з [ке́ма] «тяма», [ке́мити] «тямити», [кімува́ти] «здогадуватися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
навтє́митися
навтьми́тисі
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ке́ма «тяма» | українська |
| ке́мити «тямити» | українська |
| кімува́ти «здогадуватися» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України