КАРОЛІ — ЕТИМОЛОГІЯ

коро́ль

псл. *korljь, що виникло на основі власного імені володаря франків Карла Великого, двн. Karl (768–814);
виведення від псл. koriti «покоряти» (Rudnicki Prasł. II 111–112) або від герм. *karlja «вільна людина» (Stender-Petersen 203–213; Lorentz AfSlPh 27, 475; Torbjörnsson LM II 32–33) непереконливі;
р. коро́ль, бр. каро́ль, др. король, п. król, ч. král, слц. kráľ, вл. kral (з ч.), нл. kral (з ч.), ст. krol, болг. м. крал, схв. краљ, слн. králj;
Фонетичні та словотвірні варіанти

короле́ва
короле́венко
королевеня́
короле́вич
короле́нко
короленя́
короли́ха
короли́ця
королі́вна
королі́вство
королі́вський
королі́вщина «дарована королем земля»
коро́льство «королівство»
коро́льський
королюва́ти
короля́ «малий король»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
каро́ль білоруська
крал болгарська
kralч.) верхньолужицька
*karlja «вільна людина» германські
Karl (768--814) давньоверхньонімецька
король давньоруська
крал македонська
kralч.) нижньолужицька
krol (ст.) нижньолужицька
król польська
*korljь праслов’янська
koriti «покоряти» праслов’янська
коро́ль російська
краљ сербохорватська
kráľ словацька
králj словенська
král чеська

каро́лька «тиролька» (сорт яблук)

результат видозміни форми тиро́лька під впливом особового імені [Каро́ль] «Карл» (пор. п. karolek «кмин, Carum carvi L.», бр. [каралёк] «тс.»);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
karolek польська
тиро́лька «Карл» (пор. п. karolek «кмин, Carum carvi L.», бр. [каралёк] «тс.») ?
Каро́ль ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України