КАНІКУЛИ — ЕТИМОЛОГІЯ
кані́кули
запозичення з латинської мови;
лат. canīcula «сучка» (dies canīculares, букв. «собачі дні»), застосовуване в давнину для позначення зорі Сіріуса як калька гр. κύων «пес; зоря Пес Оріона», а звідси й для позначення періоду літньої спеки, коли Сонце зближалося з Сіріусом (бл. 1000 р. до н. е.), є похідним від лат. canis «собака, пес», спорідненого з гр. κύων, дінд. śván-, вед. śuvan-, ав. spā, тох. ku, вірм. šun, гот. hunds, лит. šuõ, лтс. suns, можливо, також з псл. suka, укр. су́ка;
р. кани́кулы, бр. кані́кулы, п. kanikuła (жін. р.), слц. kanikuła, болг. кани́кула;
Фонетичні та словотвірні варіанти
канікуля́рний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| spā | авестійська |
| кані́кулы | білоруська |
| кани́кула | болгарська |
| šun | вірменська |
| hunds | готська |
| κύων «пес; зоря Пес Оріона» | грецька |
| κύων | грецька |
| śván- | давньоіндійська |
| canīcula «сучка» (dies canīculares, букв. «собачі дні») | латинська |
| canis «собака, пес» | латинська |
| suns | латиська |
| šuõ | литовська |
| kanikuła (жін. р.) | польська |
| suka | праслов’янська |
| кани́кулы | російська |
| kanikuła | словацька |
| ku | тохарська А |
| су́ка | українська |
| śuvan- | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України