КАЛКА — ЕТИМОЛОГІЯ

ка́лька «папір для копіювання, копія, малюнок»

запозичення з французької мови;
фр. calque «копія креслення; калька», calquer «калькувати, змальовувати» походить від іт. calcare «втискувати, тиснути», що зводиться до лат. calco, -āre «топтати, тиснути пʼятою», повʼязаного з calx «пʼята, відбиток пʼяти»;
р. бр. ка́лька, п. kalka, болг. ка́лка, схв. кȁлк;
Фонетичні та словотвірні варіанти

калькува́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ка́лька білоруська
ка́лка болгарська
calcare «втискувати, тиснути» італійська
calco латинська
-āre «топтати, тиснути пʼятою» латинська
calx «пʼята, відбиток пʼяти» латинська
kalka польська
ка́лька російська
кȁлк сербохорватська
calque «копія креслення; калька» французька
calquer «калькувати, змальовувати» французька

ка́лька «слово або словосполучення, складене з елементів власної мови за іншомовною схемою»

запозичення з французької мови;
фр. calque «тс.», calquer «пo-рабському наслідувати» є результатом перенесення назви calque «копія»;
р. бр. ка́лька, п. kalka, ч. слц. kalk, болг. ка́лка, схв. кȁлк, слн. kàlk;
Фонетичні та словотвірні варіанти

калькува́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ка́лька білоруська
ка́лка болгарська
kalka польська
ка́лька російська
кȁлк сербохорватська
kalk словацька
kàlk словенська
calque «тс.» французька
calquer «пo-рабському наслідувати» французька
calque «копія» французька
kalk чеська

ґалаґа́н «поплавок у рибальській сітці»

можливо, утворене від невідомого тюркського слова, що має спільну основу з тат. калку «підніматися, спливати, випливати, виходити на поверхню (води)»;
неясне;
Фонетичні та словотвірні варіанти

галага́н «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
калку «підніматися, спливати, випливати, виходити на поверхню (води)» татарська

кал «екскременти; бруд»

псл. кalъ;
загальноприйнятої етимології не має;
зіставляється з гр. πηλός (παλός) «глина, болото, мул, багно» і зводиться до іє. *ka-lo-s (Meillet Études 418; Bern. I 475–476; Преобр. І 287; Machek ESJČ 235–236), однак гр. πηλός може бути повʼязаним і з лат. palleo «блідну» (Walde–Hofm. II 239–240), що робить це припущення непевним;
шукають пояснення також у звʼязку з назвами кольорів і плям (Фасмер II 163; Holub–Kop. 160; Fick BB 2, 197; Bezzenberger BB 16, 246; Pokorny 547–548; Trautmann 113–114) і зводять до іє. *kālos, наявного у лит. kalýbas (kalývas) «який має білу шию» (про собак), лат. cālidus «із світлою плямою на лобі» (про коней), cālīgō «темнота, туман», гр. κηλάς (κᾱλίς) «пляма, бруд», дінд. kālaḥ «синьо-чорний», kalaṅkam «пляма»;
малопереконливе припущення (Brückner 214) про звʼязок з лат. squalus «брудний»;
р. бр. кал «екскременти», п. kał «тс.; (ст.) болото, трясовина; гуща», ч. слц. kal «рідке болото, бруд; осад, гуща», болг. кал «тс.», м. кал «бруд, сірка (у вусі)», схв. кȁо, кȃл «болото, мул, калюжа», слн. kál «тс.», kalja «бруд на тілі», стсл. калъ «болото, бруд»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

зака́лець
ка́вни́й
калани́ця «яма чи ящик для розведення вапна»
калениця «посудина для розведення глини»
кали́ло «бруд»
кали́нник «заглибина під лавою або посудина, в якій зберігається біла глина»
кали́нниця
кали́ти «білити (вапном, білою глиною)»
ка́лко «тс.»
ка́лни́й «тс.»
ка́льни́й «брудний»
кальни́к «тс.»
ка́льно «брудно»
калю́ка «сильний бруд»
каляни́ця «дьоготь, що стікає з коліс»
каля́ти «бруднити»
ро́зкаль «бездоріжжя»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кал «екскременти» білоруська
кал «тс.» болгарська
πηλός «глина, болото, мул, багно» (παλός) грецька
κηλάς «пляма, бруд» (κᾱλίς) грецька
κᾱλίς грецька
kālaḥ «синьо-чорний» давньоіндійська
kalaṅkam «пляма» давньоіндійська
*k<SUP>u̯</SUP>a-lo-s індоєвропейська
*kālos індоєвропейська
palleo «блідну» латинська
cālidus «із світлою плямою на лобі» (про коней) латинська
cālīgō «темнота, туман» латинська
squalus «брудний» латинська
kalýbas «який має білу шию» (kalývas)(про собак) литовська
kalývas литовська
кал «бруд, сірка (у вусі)» македонська
kał «тс.; (ст.) болото, трясовина; гуща» польська
кalъ праслов’янська
кал «екскременти» російська
кȁо сербохорватська
кȃл «болото, мул, калюжа» сербохорватська
kal «рідке болото, бруд; осад, гуща» словацька
kál «тс.»«бруд на тілі» словенська
kalja «тс.»«бруд на тілі» словенська
калъ «болото, бруд» старослов’янська
kal «рідке болото, бруд; осад, гуща» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України