КАЗАК — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
каза́х
запозичення з казахської мови;
каз. ӄазаӄ «казах» споріднене з чаг. казак «тс.; вільна, незалежна людина; шукач пригод, волоцюга», тат. казак «неодружений»;
заміна кінцевого к на x відбулась на словʼянському ґрунті;
р. бр. болг. каза́х, п. ч. слц. Kazach, схв. Кàзāх;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кайза́к
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| каза́х | білоруська |
| каза́х | болгарська |
| ӄазаӄ «казах» | казахська |
| Kazach | польська |
| каза́х | російська |
| Кàзāх | сербохорватська |
| Kazach | словацька |
| казак «неодружений» | татарська |
| казак «тс.; вільна, незалежна людина; шукач пригод, волоцюга» | чагатайська |
| Kazach | чеська |
коза́к «на Україні в XV--XVIII ст. -- вільна людина з кріпосних селян або міської бідноти, що втекла на південні землі України й брала участь у визвольній боротьбі проти татаро-турецьких і польських загарбників; нащадок такої людини; у Росії XVI--XVIII ст.-- вільна людина з кріпосних селян або міської бідноти, що втекла на окраїни держави (Дон, Яїк); у дореволюційній Росії з XVIII ст. -- представник військового стану, уродженець військових областей, який був зобов’язаний служити в армії за пільгове користування землею; рядовий кавалерійської частини, укомплектованої з таких представників; уродженець колишніх військових областей; парубок, юнак; відважний, завзятий, хоробрий чоловік; веселий, жвавий український народний танець, спочатку поширений серед козацтва; музика до цього танцю»
давнє запозичення з тюркських мов;
тур. kazak «козак», крим.-тат. казак «вільна, незалежна людина; шукач пригод, бродяга», каз. тат. кирг. аз. башк. qazaq «тс.; слуга», кумик. казак «зброєносець у феодала, дружинник», чаг. казак «вільна людина; бродяга, розбійник» пов’язуються з дтюрк. kez- «ходити, блукати, мандрувати»;
р. казак «козак», заст. коза́к, ст. казакъ «тс.», козакъ «робітник, батрак», бр. болг. каза́к «козак», п. вл. kozak (з укр.), ч. слц. kozák, м. козак, схв. кòзāк, слн. kozák «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
козакува́ти
«бути козаком; парубкувати»
козакува́тий
«такий, що має козацький норов»
козарлю́га
«богатир-козак»
коза́цтво
«козаки, козацький стан»
козача́
«дитя козака»
коза́ча
«козацтво»
(зб.)
козаче́нко
«син козака»
коза́чизна
«козаччина; козацький стан, козацький край Ж»
коза́чий
козачина́
«козацький край, козацький стан»
козачи́на
«козак»
коза́чити
«тс.»
козачі́я
«козаки, козацький стан»
коза́чка
«дружина або дочка козака»
козачо́к
«хлопчик-слуга (у дворянському побуті); веселий, жвавий український народний танець, музика до цього танцю; [маленький козак]»
коза́ччина
«період в історії України (друга половина XV--XVI ст.), коли козаки вели визвольну боротьбу проти шляхетської Польщі й турецькотатарських загарбників; [козацький край, козацький стан Ж]»
козу́р
«козарлюга»
козу́ря
«маленький козак»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| qazaq «тс.; слуга» | азербайджанська |
| qazaq «тс.; слуга» | башкирська |
| каза́к «козак» | білоруська |
| каза́к «козак» | болгарська |
| kozak (з укр.) | верхньолужицька |
| kez- «ходити, блукати, мандрувати» | давньотюркська |
| qazaq «тс.; слуга» | казахська |
| qazaq «тс.; слуга» | киргизька |
| казак «вільна, незалежна людина; шукач пригод, бродяга» | кримсько-татарська |
| казак «зброєносець у феодала, дружинник» | кумикська |
| козак | македонська |
| kozak (з укр.) | польська |
| казак «козак» | російська |
| кòзāк | сербохорватська |
| kozák | словацька |
| kozák «тс.» | словенська |
| qazaq «тс.; слуга» | татарська |
| kazak «козак» | турецька |
| козакъ «робітник, батрак» | українська |
| казак «вільна людина; бродяга, розбійник» | чагатайська |
| kozák | чеська |
| коза́к | ? |
| казакъ «тс.» | ? |
коза́к «чорний тарган, Blatta orientalis L. (Periplaneta orientalis L.)» (ент.)
очевидно, результати перенесення назви коза́к (іст.), подібні до назв комах типу пруса́к, [шваб, моска́ль] та ін;
мотивація перенесення неясна;
р. [каза́к] «плавунець»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
коза́ка
коза́ка
«жук із роду скрипунів, Cerambyx L.»
коза́ченка
коза́чка
«тс. ВеУг; лісовий стрибун, Cicindela silvatica L.; жук з підродини гнойовиків, Coprinае Ж»
козачки́
«вид червоної мухи з чорними плямами, що живе в трухлявих пнях і землі»
козачо́к
«тс.»
козя́к
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| каза́к «плавунець» | російська |
| коза́к (іст.) | ? |
| пруса́к | ? |
| шваб | ? |
| моска́ль | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України