ЗАХАРКО — ЕТИМОЛОГІЯ
Заха́р
через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької;
гр. Ζαχαρίας походить від гебр. Zəḵari̯ā (‹zəḵari̯āhu̯ ), в якому злилися основи zəḵar «пам’ять, згадка» та i̯ahu̯ «Ягве, бог»;
р. Заха́рий, бр. Заха́р, Заха́рый, др. Захария, п. Zachariasz, ч. слц. Zachariáš, болг. Заха́ри(й), м. Захариje, Захар, схв. Захарија, Зȃријa, слн. Caharija, стсл. Захарига;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Заха́рia
«памят(ь)...г(оспод)ня»
(1627)
Захарїа
(наз. в., 1366)
Заха́рій
Заха́рко
Харко́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Заха́р | білоруська |
| Заха́рый | білоруська |
| Заха́ри(й) | болгарська |
| Zəḵari̯ā (‹zəḵar$iāh$u) | гебрайська |
| zəḵar «пам’ять, згадка» | гебрайська |
| i̯ahu̯ «Ягве, бог» | гебрайська |
| zəḵari̯āhu̯ | гебрайська |
| Ζαχαρίας | грецька |
| Захария | давньоруська |
| Захариje | македонська |
| Захар | македонська |
| Zachariasz | польська |
| Захарија | сербохорватська |
| Зȃријa | сербохорватська |
| Zachariáš | словацька |
| Caharija | словенська |
| Захарига | старослов’янська |
| Zachariáš | чеська |
| Заха́рий | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України