ЗАРІЧОК — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ріка́
псл. rěka (<*roika), пов’язане чергуванням голосних з rei- (rinǫti) «текти, струмувати»;
споріднене з снн. rīn «водостік», дірл. riathor «бурний потік», дангл. rír «струмок, потік, ріка» (англ. діал. rithe), гал. Rēnos «Рейн», лат. rīvus «струмок, потік, течія», алб. ritë «мокрий, сирий», дінд. ráуaḥ «ріка, течія, потік», rītíḥ «тс.», rētaḥ «течія, вилив, ріка», rīṇaḥ «текучий», rīˊyatē «рухається, починає текти»;
іє. *rei-/ri-;
зіставлення з двн. rīga «ряд», свн. rīhe «тс.», дінд. rēkhā «ряд, смуга, дряпина» (Uhlenbeck 253; Zupitza GG 137) менш переконливе;
р. болг. река́, бр. рака́, др. рѐка, п. rzeka, ч. řeka, слц. rieka, вл. нл. rěka, полаб. rė́kă, м. схв. ре́ка, слн. réka, стсл. рhка;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заріча́ни́н
«житель заріччя»
заріча́нський
зарі́чний
за́річок
«рукав річки»
зарі́ччя
надрі́чний
надрі́ччя
підрі́че
«поле, розташоване коло річки»
поріча́нин
«житель надріччя»
порі́чина
«смуга берега ріки»
порі́ччя
«надріччя»
рікля
«поле понад річкою або між річками»
річи́стий
«багатий на ріки»
рі́чисько
«покинуте річище»
рі́чи́ще
рі́чка
річкови́к
річни́й
річни́к
«річковик»
річчи́на
(зменш.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ritë «мокрий, сирий» | албанська |
| rithe | англійська |
| рака́ | білоруська |
| река́ | болгарська |
| rěka | верхньолужицька |
| Rēnos «Рейн» | галльська |
| rɣr «струмок, потік, ріка» (англ. діал. rithe) | давньоанглійська |
| rīga «ряд» | давньоверхньонімецька |
| ráуaḥ «ріка, течія, потік» | давньоіндійська |
| rītíḥ «тс.» | давньоіндійська |
| rētaḥ «течія, вилив, ріка» | давньоіндійська |
| rīṇaḥ «текучий» | давньоіндійська |
| rīˊyatē «рухається, починає текти» | давньоіндійська |
| rēkhā «ряд, смуга, дряпина» | давньоіндійська |
| riathor «бурний потік» | давньоірландська |
| рѣка | давньоруська |
| *rei-/ri- | індоєвропейська |
| rīvus «струмок, потік, течія» | латинська |
| ре́ка | македонська |
| rěka | нижньолужицька |
| rėˊkă | полабська |
| rzeka | польська |
| rěka (<*roika) | праслов’янська |
| rei- «текти, струмувати» (rinǫti) | праслов’янська |
| *roika | праслов’янська |
| rinǫti | праслов’янська |
| *roika | праслов’янська |
| rinǫti | праслов’янська |
| река́ | російська |
| ре́ка | сербохорватська |
| rīhe «тс.» | середньоверхньнімецька |
| rīn «водостік» | середньонижньонімецька |
| rieka | словацька |
| réka | словенська |
| рѣка | старослов’янська |
| řeka | чеська |
ректи́ «говорити»
псл. *rekti (з чергуванням голосних rьk- : rek- : rok-);
споріднене з гот. rahnjan «рахувати», ragin «рада, рішення, постанова», garēhsns «призначення, визначення», дінд. racáyati «упорядковує, виготовляє, складає, готує», racanam, racanā «порядок, розпорядження», тох. A rake «слово», B reki «тс.», іє. *rē˘k- «розташовувати»;
думка про зв’язок із звуконаслідувальними формами лит. rė˜kti «кричати», rė́kauti «кричати, горлати, репетувати», лтс. rēkt «ревіти, ричати», дірл. réimm «крик», лат. raccāre «ричати (про тигра)» (Фасмер III 465–466; Schuster-Šewc 1222; Wаlde–Hofm. II 414) з погляду фонетики викликає заперечення;
р. изрека́ть «урочисто вимовляти, висловлюватися», [река́ть] «говорити, мовити, промовляти», бр. прадрака́ць «передрікати», др. рєчи «говорити, сказати», п. rzec «сказати», ч. říci, слц. riect’ «тс.», вл. rjec «говорити, сказати», нл. rjаc «тс.», полаб. rict, ricаt «казати», болг. река́ «скажу», м. рече «каже», схв. pѐƕи «сказати», слн. rêči «тс.», стсл. рєшти, рєкѫ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відректи́
відріка́ти
«відповідати»
вріка́ти
«дорікати»
вро́ки
«пристріт, уроки»
доректи́
доріка́ти
«докоряти»
дорікну́ти
заректи́ся
зареч
«постскриптум, епілог»
(заст.)
зарі́к
«обіцянка»
зарі́каний
«який дав зарік»
заріка́ти
«заклинати, клясти, просити»
заріка́тися
«закаюватися, заклястися»
заріча́ний
«непокірливий, сварливий»
зарі́чки
«зарік»
зарі́чливий
«який зарікся від чогось»
заро́к
«тс.»
зорчи́
«скажи»
зректи́ся
зріка́тися
«відмовлятися»
зуро́чити
«наврочити»
навректи́
«наврочити»
навро́ки
«пристріт»
наврокува́ти
«тс.»
навро́чити
наврочли́вий
нао́дрік
«у відповідь»
нареко́вати
«називати»
(заст.)
наректи́
«назвати»
нарече́на
«молода»
нарече́ний
«жених»
наре́че́ння
«присвоєння імені»
наречи́
«наректи»
наріка́ти
«скаржитися»
нарічо́вість
«діалектна особливість»
нарі́ччя
неви́речений
«невисловлений»
недорі́ка
«людина з дефектом мови»
недорі́кий
«який має дефект мови»
недорі́кува́тий
«тс.»
недо́річ
«безглуздя, абсурд»
недорічи́вий
«безглуздий, абсурдний»
недорі́чний
«непридатний»
нездоре́чі
«ні до чого»
нерічи́вий
«некрасномовний, недорікуватий»
обректи́
обречи́
«урочисто обіцяти; присвятити; вказати»
обрі́к
«обітниця»
обрі́ка
«тс.»
обріка́ти
«обіцяти; прирікати»
обрі́кувати
«докоряти закидати»
обрі́куватися
«заповідати»
обро́чник
«той, що дав обітницю зробити щось для спокутування гріха»
оброчникува́ти
«виконувати обітницю»
о́дрік
«заперечення; відмова»
пере́рік
«суперечка»
пере́річка
«тс.»
по́рекло
«прізвисько; прізвище»
порі́к
«ремство»
порі́кування
«ремство, нарікання»
порі́кувати
«ремствувати»
приректи́
прире́чений
прире́чення
приріка́ти
приуро́чений
приуро́чити
прорека́ти
«прорікати; з похвалою згадувати»
проректи́
проре́чення
«прорікання»
проре́чистий
«красномовний»
прорі́к
«пророк»
проріка́ння
«пророкування»
проріка́ти
проро́к
пророкува́ти
проро́цтво
проро́цький
«пророчий»
проро́чення
проро́чество
проро́чеський
«пророчий»
проро́чий
проро́чити
проро́чиця
проро́чня
«оракул»
ре́кало
«той, що дає прізвиська іншим»
ре́кло
«прізвисько; прозвання; гасло»
реку́н
«промовець»
речене́ць
«строк»
рече́ння
«вислів»
ре́чення
речи́
речи́нець
«тс.»
речи́стий
«говіркий»
речни́к
«адвокат, заступник у справах»
ре́чник
«поборник; оратор; [повірений Нед]»
речни́стий
«тс.»
речни́цтво
«адвокатура; заступництво в справах»
речни́цький
«ораторський, адвокатський»
речня́
«вислів, судження; вирок, присуд»
речува́ти
«тс.»
рік
«зойк»
річ
«мова, розмова, міркування»
річни́й
«балакучий»
річни́стий
«красномовний»
рочи́тися
«давати обітницю»
рочня́
«оракул»
урекли́вий
«здатний наврочити; якого можна наврочити»
уректи́
«наврочити; [докорити, доректи]»
уректи́ся
«почутися; здатися»
уре́чення
«уроки»
уречи́
«докорити; наврочити Г; висловити ВеЛ»
уріка́ти
«тс.»
урі́чли́вий
урі́чний
«тс.»
уро́к
«завдання; навчальне заняття»
уро́ки
«пристріт»
уро́чий
«чудовий, чарівний, принадний; здатний докоряти Шейк»
уро́чи́на
«пристріт»
урочи́ти
«заворожити, зачарувати»
уро́чища
(збільш. від уро́ки)
уро́чний
«встановлений; умовлений, визначений»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| прадрака́ць «передрікати» | білоруська |
| река́ «скажу» | болгарська |
| rjec «говорити, сказати» | верхньолужицька |
| rahnjan «рахувати» | готська |
| ragin «рада, рішення, постанова» | готська |
| garēhsns «призначення, визначення» | готська |
| racáyati «упорядковує, виготовляє, складає, готує» | давньоіндійська |
| racanam | давньоіндійська |
| racanā «порядок, розпорядження» | давньоіндійська |
| réimm «крик» | давньоірландська |
| рєчи «говорити, сказати» | давньоруська |
| *rē˘k- «розташовувати» | індоєвропейська |
| raccāre «ричати (про тигра)» | латинська |
| rēkt «ревіти, ричати» | латиська |
| rėˊkti «кричати» | литовська |
| rė˜kauti «кричати, горлати, репетувати» | литовська |
| рече «каже» | македонська |
| rjаc «тс.» | нижньолужицька |
| rict «казати» | полабська |
| ricаt «казати» | полабська |
| rzec «сказати» | польська |
| *rekti (з чергуванням голосних rьk- : rek- : rok-) | праслов’янська |
| изрека́ть «урочисто вимовляти, висловлюватися» | російська |
| река́ть «говорити, мовити, промовляти» | російська |
| pѐђи «сказати» | сербохорватська |
| riect' «тс.» | словацька |
| rêči «тс.» | словенська |
| рєшти | старослов’янська |
| рєкѫ «тс.» | старослов’янська |
| A rake «слово» | тохарська А |
| reki «тс.» | тохарська В |
| říci | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України