ЗАЙЧИК — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
за́йчик «хрінниця вонюча, Lepidium ruderale L.; заяча конюшина багатолиста, Anthyllis vulneraria L.» (бот.)
похідне утворення від заєць;
назва зумовлена тим, що ці рослини є гарними кормовими травами для зайців та кролів;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| заєць | ? |
за́є́ць
псл. *zajęcь;
на думку більшості дослідників, з первісним значенням «плигун, стрибун» (і з розширенням основи на n-) споріднене з дінд. háyaḥ «кінь», jíhītē «підскакує, летить», вірм. ji «кінь», лит. žáisti «плигати, стрибати», можливо, також з лат. haedus «козел», гот. gaits «коза», лит. zuĩkis «заєць» (лтс. zaķis «тс.» запозичене з білоруської мови);
іє. *g’hēi- «плигати, скакати»;
пов’язується також (Machek ESJČ 709) з дієсловом *zьjajǫ «зяю, зіяю» (через наявність «зяючої», роззявленої верхньої губи або через те, що заєць спить з розкритими очима): *zьjaj-ьn-ьcь› zajęcь;
помилковим є зіставлення (Loewenthal AfSlPh 37, 379) з лит. žaĩbas «блискавка», гр. γαĩα «земля»;
р. за́яц, [за́ец], бр. за́яц, [заю́к], др. заяць, п. zając, [zajc, zajk, zajek], ч. zajíc, слц. вл. полаб. zajac, нл. zajec, болг. за́як, [за́ек, за́ец], м. заjак, схв. зàјац, зȇц, слн. záječ, zȇc, стсл. заѩць;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́єчка
«зайчиха»
зайча́
зайча́тина
зайча́тко
зайча́тник
«мисливський собака»
зайченя́
зайченя́тко
за́йчик
«світла плямка від сонячного променя, відбита блискучою поверхнею; [вид дитячої гри]»
зайчи́на
«великий заєць»
за́йчина
«заяча шкурка»
за́йчи́ха
зайчи́ця
за́юк
«заєць»
за́яєць
за́янець
за́ятина
за́яць
«тс.»
заяченя́
за́ячий
за́ячина
за́ячиха
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| за́яц | білоруська |
| заю́к | білоруська |
| за́як | болгарська |
| за́ек | болгарська |
| за́ец | болгарська |
| zajac | верхньолужицька |
| ji «кінь» | вірменська |
| gaits «коза» | готська |
| γαĩα «земля» | грецька |
| háyaḥ «кінь» | давньоіндійська |
| jíhītē «підскакує, летить» | давньоіндійська |
| заяць | давньоруська |
| *g'hēi- «плигати, скакати» | індоєвропейська |
| *zьjajǫ «зяю, зіяю» (через наявність «зяючої», роззявленої верхньої губи або через те, що заєць спить з розкритими очима) | індоєвропейська |
| *zьjaj-ьn-ьcь | індоєвропейська |
| zajęcь | індоєвропейська |
| haedus «козел» | латинська |
| zaķis | латиська |
| žáisti «плигати, стрибати» | литовська |
| zuĩkis «заєць» (лтс. zaķis «тс.» запозичене з білоруської мови) | литовська |
| žaĩbas «блискавка» | литовська |
| заjак | македонська |
| zajec | нижньолужицька |
| zajac | полабська |
| zając | польська |
| zajc | польська |
| zajk | польська |
| zajek | польська |
| *zajęcь | праслов’янська |
| за́яц | російська |
| за́ец | російська |
| зàјац | сербохорватська |
| зȇц | сербохорватська |
| zajac | словацька |
| záječ | словенська |
| zȇc | словенська |
| заѩць | старослов’янська |
| zajíc | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України