ЖЕРДЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. ž^ьrdь (‹*g^ьrd-), пов’язане чергуванням голосних з *gord«город»;

зіставлення з двн. gerta «прут», gart «колючка; важіль» (Преобр. І 228; Младенов 166; Uhlenbeck РВrВ 19, 520) помилкове;

р. жердь, бр. жэ́ǽрдка, др. жьрдь, п. żerdź, ч. žerd, слц. žrď, вл. žerdź, нл. žerdka, žerź, болг. [же́рда],слн. žŕd, стсл. жръдь;

очевидно, результат видозміни основи [жердь];

р. півд. [жо́рость] «товста жердина» є, мабуть, українізмом;

характер формальних змін не цілком ясний;

р. [жерздь] «товста жердина», [жерсть, жересть] «тс.»;

псл. *ozordъ (‹ іє. *g̑hordh-), фонетичний варіант до *ogordъ (‹ іє. *ghordh-);

споріднене з лит. žа́rdas «пристрій для сушіння гороху, льону», лтс. zãrds «тс.», лит. žar̃dis «загін», прус. sardis «паркан», псл. *gordъ «місто», *ž^ьr̥dь (‹ *g^ьr̥dь), укр. р. го́род, жердь;

висловлювались думки про запозичення балтійських слів зі слов’янських мов (Mikl. EW 416) або, навпаки, слов’янських слів з балтійських мов (Zubatý St. a čl. I 2, 125);

р. [озере́д] «довга скирта хліба; пристосування для сушіння снопів», [озоро́д, зоро́д, заро́д] «тс.», бр. [азаро́д] «пристосування у вигляді драбини для просушування снопів», [азаро́да, озяро́д] «тс.», п. [ozieród, ozieroda] (очевидно, з укр.);