ДІДІВ — ЕТИМОЛОГІЯ

дід «батько матері або батька; стара людина; жебрак»

р.дед, бр. дзед, др. дѣдъ, п. dziad, ч. děd, слц. ded, вл. dźed, нл. źed, болг. дя́до, де́да, м. dedo, схв. дjȅd(а), слн. déd, стсл. дѣдъ – псл. dědъ «батько матері або батька; стара людина» виникло в дитячій мові внаслідок редуплікації приголосного d з голосним;
до псл. dědъ найближчі лтс. dęds «стара людина; опудало», dedêt «кволіти» (лит. dedė «дядько» є запозиченням із слов’янських мов), гр. τήϑη «бабуся», τηϑις «тітка», ϑεĩος «дядько», δεία «тітка»;
пор. також тур. dede «дід»;
зближення з лит. dìdis «великий» (Брандт РФВ 21, 218–219) невірне;
Фонетичні та словотвірні варіанти

дедове́й «дід»
деду́хно
діди́ «предки; поминки; тіні по темних кутках»
дідизна «спадщина»
діди́зний «успадкований; дуже старий»
ді́дик
діди́на «жебрак»
діди́сько
діди́ха «жебрачка»
діди́цтво «спадщина»
ді́дич «поміщик, [спадкоємець Ж]»
дідича́нка «дочка поміщика»
діди́чене «успадковане»
ді́дичка «дружина поміщика»
діди́чний «успадкований»
діди́чність «спадщина»
діди́чня «родовий маєток»
дідиччу́к «син поміщика»
діді́вський
діді́вщина «спадщина; давні часи»
ді́днина «тс.»
ді́до «дід»
дідова́ «старі люди; жебраки» (зб.)
дідови́н «жебрак»
дідо́к
дідо́ра «здоровий, кремезний дід; жебрак»
дідора́ка «здоровий, кремезний дід»
дідуpя́га «дід великого зросту»
дідува́ти «бути дідом; жебракувати; сторожувати на баштані»
дідуга́
дідуга́н
діду́й
діду́ник
діду́нь
діду́ньо
діду́сь
одіди́чити «успадкувати»
пра-
пра́дід
пра́дідизна
пра́дідівщина
прапра́дід
пре́дід «прадід»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дзед білоруська
дя́до болгарська
dźed верхньолужицька
τήϑη «бабуся» грецька
дѣдъ давньоруська
dęds «стара людина; опудало» латиська
dìdis «великий» литовська
dedo македонська
źed нижньолужицька
dziad польська
dědъ «батько матері або батька; стара людина» праслов’янська
dědъ праслов’янська
дjȅd(а) сербохорватська
ded словацька
déd словенська
дѣдъ старослов’янська
dede «дід» турецька
děd чеська
р ?
дед ?
де́да ?
dedêt «кволіти» (лит. d$edė «дядько» є запозиченням із слов’янських мов) ?
τηϑις «тітка» ?
ϑεĩος «дядько» ?
δεία «тітка» ?
також ?

дід «будяк, Carduus L.; осот, Cirsium L.; хрестовниця, Crucianella L. Mak; тирлич хрестовидний, Gentiana cruciata L. Mak» (бот.)

пов’язане з дід1;
в основі перенесення назви лежить, можливо, подібність якихось елементів рослини, здебільшого плодів – чіпких, колючих та ін;
р. [дед] «будяк; осот; лопух», [дедо́вник] «тс.», [дедки́] (мн.) «лопух», [дедо́к] «тс.», [деди́льница] «яглиця звичайна, Aegopodium podagraria L.», [дедю́шник] «осот городній, Cirsium oleraceum L.», бр. [дзядо́ўнік] «будяк», п. dziad «причіпка, плід, що чіпляється (лопуха та ін.)», dziady «кущі малини, ожини або їх плоди», схв. дјȅд «осот, будяк», деде «тс.», дјȅдак «відкасник, Carlina асaulis L.», дjȅдовина «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

деди́ «осот»
ді́дик «жовтозілля, Senecio L.; герань кривавочервона, Geranium sanguineum L.»
ді́дич «льон, Linum vulgare L.»
дідо́вник «осот; лопух, Arctium lappa L.»
дідок «хрестовниця»
діду́х «білоцвіт весняний, Leucojum vernum L.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дзядо́ўнік «будяк» білоруська
dziad «причіпка, плід, що чіпляється (лопуха та ін.)»«кущі малини, ожини або їх плоди» польська
dziady «причіпка, плід, що чіпляється (лопуха та ін.)»«кущі малини, ожини або їх плоди» польська
дед «будяк; осот; лопух» російська
дјȅд «осот, будяк» сербохорватська
дедо́вник «тс.» українська
дедки́ «лопух» (мн.) українська
дедо́к «тс.» українська
деди́льница «яглиця звичайна, Aegopodium podagraria L.» українська
дедю́шник «осот городній, Cirsium oleraceum L.» українська
деде «тс.» українська
дјȅдак «відкасник, Carlina асaulis L.» українська
дjȅдовина «тс.» українська
дід ?

дід «сніп соломи або очерету, зв’язаний так, що половина верхівок з одного боку, а половина -- з другого; [сніп, що стоїть на почесному місці в хаті Я]»

можливо, що дідом спочатку називався пучок, сніп певної рослини – будяка, осоту, лопуха та ін., що пов’язане з давніми віруваннями слов’ян;
пов’язане з дід1;
р. [де́дик] «мітелка з соломи, трави і под.», п. dziadek «останній сніп, зібраний з поля; опудало з соломи», dziadki «копиці сіна на полі»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

діди́ «зв’язані по два качани кукурудзи, що підвішувались у гуцульських хатах під іконами»
ді́дик «мітелка з соломи, трави і под.»
ді́дики «тс.»
дідо́к «джгут з соломи, який прибивають восени по краях дверей, щоб закрити щілини»
діду́х «жмут соломи або очерету для загорожі або для обшивки стін куреня; солома, яку стелили в хатах перед Різдвом; затичка з соломи; ґніт, просочений воском; сніп хліба на народному Різдвяному обряді»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
dziadek «останній сніп, зібраний з поля; опудало з соломи»«копиці сіна на полі» польська
dziadki «останній сніп, зібраний з поля; опудало з соломи»«копиці сіна на полі» польська
де́дик «мітелка з соломи, трави і под.» російська
дід ?

дід «їжа з пшона та муки»

пов’язане з дід1, можливо, як культова їжа;
п. dziadki «суп з муки на воді»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
dziadki «суп з муки на воді» польська
з ?
дід ?

дід (вид танцю)

очевидно, пов’язане з дід1 (див.);
пор. у Номиса: «Дай хліба – поскачу діда»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дід ?

ді́до (деталь ткацького верстата)

мотивація найменування неясна;
утворено від дід1;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дід ?

дедо́к «вид дрібного птаха, подібного до горобця» (орн.)

мотивація назви неясна;
очевидно, пов’язане з дід;
Фонетичні та словотвірні варіанти

дедо́чок «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дід ?

дедо́к «моталка, прилад для перемотування пряжі в клубки»

очевидно, похідні утворення від дід;
мотивація назв неясна;
р. [де́дка] «рукоятка весла, держак», бр. [дзядкі́] «виступ над задньою віссю у возі», [дзедо́к] «гвинт», [дзядо́к] «пристрій для скручування ниток», п. [dziad] «деталь у млині», [dziadki] «вертикальна (під стіною) дошка на лаві; теслярська робоча лава», ч. [dědek] «пристрій для притримування дерева, що обробляється»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дзядкі́ «виступ над задньою віссю у возі» білоруська
dziad «деталь у млині» польська
де́дка «рукоятка весла, держак» російська
дзедо́к «гвинт» українська
дзядо́к «пристрій для скручування ниток» українська
dziadki «вертикальна (під стіною) дошка на лаві; теслярська робоча лава» українська
dědek «пристрій для притримування дерева, що обробляється» чеська
дід ?

ді́дик «ведмедик, Gryllotalpa vulgáris» (ент.)

пов’язані з дід1 (зменш. ді́дик);
в основі перенесення назви – подібність поведінки (повільність рухів, неповороткість, пор. назву ведме́дик) або зовнішності (довгі вуса);
Фонетичні та словотвірні варіанти

діду́нь «коренеїд шовковистий, Dorcadion holocericeum»
дідух «тс. ВеНЗн; тарган Ж»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дід (зменш. ді́дик) ?

ді́дик «шкіряний ґудзик»

очевидно, пов’язане з дід1 (зменш. ді́дик);
мотиви перенесення назви неясні;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дід (зменш. ді́дик) ?

дідо́к «назва гри; дерев’яна куля, що вживається в цій грі»

очевидно, пов’язане з дід1 (пор. назву гри бабки);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дід (пор. назву гри бабки) ?

ді́дько «чорт, біс; домовик»

похідне від дід1, псл. dědъ;
вважається евфемізмом (Фасмер І 494; Зеленин 2, 97), однак, як свідчать відповідні факти з інших слов’янських мов, слово пов’язане з дохристиянськими віруваннями слов’ян, обожнюванням духів предків, у яких бачили покровителів домашнього вогнища;
зведення до дя́дько, [дє́дько] (Кобилянський Мовозн. 1980/1, 42–43) непереконливе;
р. [де́дка] «домовик», [де́душка] «тс.», [ди́тка] «чорт, привид», бр. дзе́дка «домовик», п. [dziadzi] «чорти», ч. заст. děd «домовик», ст. dědek «тс.», слц. dedkovia (мн.) «домовики, духи предків, що охороняють дім», болг. [диде́ин] «злий дух, що приходить за померлим на 40-й день після його смерті», диде́йко «упир»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

дідко (1619)
ді́дко
ді́дчий «диявольський»
ді́дчи́ця «бісова жінка; наклепниця»
ді́тько
ді́тьтьо «тс.»
дѣдько «чорт, біс» (XV ст.)
зді́дькатися «стати схожим на чорта»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дзе́дка «домовик» білоруська
диде́ин «злий дух, що приходить за померлим на 40-й день після його смерті» болгарська
dziadzi «чорти» польська
dědъ праслов’янська
де́дка «домовик» російська
dedkovia «домовики, духи предків, що охороняють дім» (мн.) словацька
де́душка «тс.» українська
ди́тка «чорт, привид» українська
диде́йко «упир» українська
děd «домовик» чеська
дід ?
дя́дько ?
дє́дько ?
děd «домовик» ?
dědek «тс.» ?

ста́рець «хрестовниця, крижівниця, Crucianella L. Mak; тирлич хрестовидний, лихоманник, Gentiana cruciata L. Mak; жовтозілля, Senecio L. Нед, Mak» (бот.)

назви цих рослин можуть пояснюватися, як і синонімічні їм форми [дід, ді́дик, дідок], зв’язком з давнім звичаєм слов’ян ставити біля воріт чи коло дверей «діда» (сніп будь-якої колючої рослини) для охорони від нечистої сили, ворожих духів або для заманювання домовика;
народні назви жовтозілля [ста́рець, старина, старник] можуть розглядатися також як калька лат. senex «старий» (звідки походить наукова назва (Senecio), у такому разі ці назви зумовлені тим, що головки квіток жовтозілля рано лисіють, оголюються;
як семантичні паралелі пор. інші назви цих рослин: [дід] «хрестовниця», [дідок] «тс.», [ді́дик] «жовтозілля», [волосник] «тс.»;
можливо, вони зумовлені подібністю якихось частин відповідних рослин до бороди діда, старого;
мотивація їх не зовсім ясна;
назви, пов’язані зі стари́й;
р. [ста́рец] «хрестовниця», [старина́] «жовтозілля», [старови́на] «ранник», бр. [старына́] «жовтозілля», старасце́нь, п. starzeć, ч. stareček, ст. starček, слц. starček «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

старина «жовтозілля»
старівни́к «буфтальмум, крем’яник, Buphthalmum speciosum Schreb. (Teleckia Baumg.) Mak; цикорій дикий, петрові батоги, Cichorium intybus L. Mak; оман високий, Inula helenium L. ВеНЗн, Mak»
старник «жовтозілля»
старовина «чистотіл звичайний, Chelidonium majus L.; -- ранник крилатий, Scrophularia alata Gilib. (S. aquatica L.)»
старушок «айстра степова, Aster amellus L.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
старына́ «жовтозілля» білоруська
старасце́нь білоруська
senex «старий» (звідки походить наукова назва (Senecio) латинська
starzeć польська
ста́рец «хрестовниця» російська
старина́ «жовтозілля» російська
старови́на «ранник» російська
starček «тс.» словацька
ста́рець українська
старина українська
старник українська
дід «хрестовниця» українська
дідок «тс.» українська
ді́дик «жовтозілля» українська
волосник «тс.» українська
стари́й українська
stareček чеська
starček чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України