ДУБРОВИ — ЕТИМОЛОГІЯ

укр. і в дібро́ва з’явилося нефонетично, пор. ст. доброва (XIV ст.), що виникло внаслідок деетимологізації слова та асиміляції першого складу наступному (Булаховський НЗ КДУ 1946 VI, 102–103);

псл. dǫbrava «ліс», dǫbrova «тс.» походять від *dǫbrъ «тс.» (пор. болг. ст. дѫбрь, п. [dąbrza] «дубина», ч. ст. dúbra «полонина»), що дальшої загальноприйнятої етимології не має;

розглядається як результат контамінації dǫbъ «дуб» і *dьbrъ (*dьbrъ) «нетрі» (БЕР І 453);

реконструюється іє. *dhumb-r- «багнисте місце, поросле лісом» - «дубовий ліс», звідки виводиться також лтс. dumbrs «багно, багнистий», dumbrava «багнисте місце», dumbrājs «тс.», лит. dumblas «багно, мочар», dumburỹs «вибоїна, калюжа» (Sławski І 140–141);

зіставляється з балтійськими словами, але заперечується зв’язок з dǫbъ (Brückner 85–86; Vaillant RÉS 14, 223–224; Rozwadowski Studia 55);

Фасмер (І 548), навпаки, пов’язуючи dǫbrava з dǫbъ, вважає зближення з лтс. dumbrava і под. позбавленим підстав (пор. ЭССЯ 5, 93–94; Bezlaj ESSJ I 106);

припускається спорідненість псл. *dǫbrъ з гр. δρυμός «ліс» (Machek ESJČ 123; Holub–Kop. 105);

зіставляється з дінд. dhūmráḥ «димний, сірий, темний» (Lehr-Spławiński JP 17, 107–109; Міlewski PF 15, 198–199), з лит. duobe «яма» (Ильинский РФВ 78, 207);

пов’язується також з гіпотетичним *dondrovā, звідки гр. δένδρεον «дерево», стсл. дрѣво, укр. де́рево (Meillet Études 373), вважається (Skok I 449), що форма dǫbrova первісно була прикметником;

р. дубро́ва, дубра́ва, бр. дубро́ва, др. дубрава, п. dąbrowa, ч. doubrava, слц. dubrava, вл. нл. dubrawa, болг. дъбра́ва, схв. дýбрава, слн. dobráva, стсл. дѫброва, дѫбрава;

останнє, на відміну від форми [за́муж], вживається дуже рідко і з’явилось, мабуть, пізніше (пор. [за́можем], у якому о можна розглядати як гіперизм щодо [за́міжем]);

у зв’язку з цим сумнівним здається припущення Ільїнського (ИОРЯС 23/1, 166–168), що укр. за́між виникло із [за́мож];

результат злиття виразу др. за мужь (йти, отъдати, выдати) (‹псл. za mǫžь), що складається з прийменника за та іменника мужь у формі зн. в. одн;

щодо заміни в слові мужь звука у на і пор. укр. дібро́ва з др. дуброва;

р. бр. за́муж, др. за мужь, п. za mąż, слн. zamož, стсл. за мѫжь;

очевидно, фонетичний варіант форми лужки́ (‹ псл. *lǫžьk-), аналогічний до дібро́ва (замість дуброва з *dǫbr-), за́між (замість замуж із za mǫžь);

похідне утворення від [дубро́ва] «діброва»;

назва зумовлена тим, що ця рослина поширена в лісостеповій смузі й росте у світлих лісах, чагарниках тощо;

р. [поддубро́вник] «тс.»;