ДИКАНЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
дика́н «інструмент для молотіння»
запозичено з грецької мови (можливо, через посередництво болгарської);
гр. τυκάνη «молотарка» утворено від τύκος «кирка, сокира», що походить з іє. *tuk-, звідки і стсл. тъкнѫти, укр. ти́кати;
початкове д пояснюється міжслівною фонетикою на грецькому ґрунті;
болг. дика́н «дерев’яне знаряддя для молотіння (з гострими камінцями внизу)», дика́нь, дика́ня «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дека́н
«терка для тертя соломи на полову»
дека́нка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дика́н «дерев’яне знаряддя для молотіння (з гострими камінцями внизу)» | болгарська |
| τυκάνη «молотарка» | грецька |
| *tuk- | індоєвропейська |
| тъкнѫти | старослов’янська |
| ти́кати | українська |
| дика́нь | українська |
| дика́ня «тс.» | українська |
| τύκος «кирка, сокира» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України