ДИВЕНЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. diviti sę «дивитися з інтересом, подивом», очевидно, похідне від divo «диво»;

в українській мові значення «глядіти» є вторинним, що розвинулося з давнішого «дивитися з подивом»;

псл. diviti sę пов’язують також з іє. *dei- «блищати, ясніти», поширеним суфіксом -u- (Sławski І 209; Преобр. І 184; Brückner 114; Bern. I 203; Trautmann 50; Pokorny 183–184; інакше Rozwadowski Studia 62, прим. 2), тоді спорідненими є лит. [deivoti] «спостерігати», гр. δέατο «здавався», δηλος «видимий, ясний», δέελος «тс.», дінд. dīvyati «випромінює», а також численні назви неба та богів;

є малопереконливі спроби пов’язання також з дінд. dhī «думка,молитва», dhīra «мудрий» (Mikl. EW 46; Meillet Études 372–373; RÉS 6, 167–168; Zubatý St. a čl. II 2, 95; Reichelt KZ 39, 50; Machek ESJČ 119);

р. диви́ть(ся) «дивуватися», бр. дзіві́цца, др. дивити(ся) «тс.», п. dziwić «дивувати», ст. dziwić się «дивуватися», ч. diviti se «тс.», dívati se «дивитися», слц. diviť sa «дивуватися», divať sa «дивитися», вл. dźiwać so «дивуватися», нл. źiwaś «дивитися», źiwaś se «дивуватися», болг. дивя́ (ce) «дивувати(ся)», м. диви се «дивуватися», схв. ди́витисе «захоплюватися», слн. diviti se «дивуватися», стсл. дивити сѧ «тс.»;