ДЕМИД — ЕТИМОЛОГІЯ
Деми́д
через посередництво церковнослов’янської мови запозичено в давньоруську з грецької;
гр. Διομήδης є складним словом, перша частина якого пов’язана з Διόσ, род. в. від Ζεύς «Зевс», спорідненого з псл. dьnь, укр. день, диви́тися та ін., а друга містить основу дієслова μήδομαι «піклуюся, охороняю; обмірковую», етимологічно не зовсім ясного;
р. Деми́д, заст. Диомид, бр. Дзямі́д, др. Диомидъ, стсл. Диомидъ, Диомидии;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Демидовъ
(прикм., 1472)
Діомидъ
«дивенъ съвѣтникъ або славно съвѣщател»
(1627)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Дзямі́д | білоруська |
Διομήδης | грецька |
Диомидъ | давньоруська |
dьnь | праслов’янська |
Деми́д | російська |
Диомидъ | старослов’янська |
день | українська |
від Ζεύς «Зевс» | ? |
від Ζεύς «Зевс» | ? |
диви́тися | ? |
μήδομαι «піклуюся, охороняю; обмірковую» | ? |
Диомид | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України