ДЕВА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ді́ва́
псл. děva «дівчина» походить з *doi-uā, для якого реконструюється первинне значення «здатна годувати груддю» або «яка ссе» (Meillet MSL 21, 45–48; Mikl. EW 44);
іє. *dhē(i)«ссати; годувати груддю», з яким пов’язане також псл. dojiti,*dětę, укр. дої́ти, дитя́, лат. fēmina «жінка», гр. ϑηλυς «жіночий», зіставляється з дінд. dēvī «богиня» (Rozwadowski Qu. gr. et I 418, проти Jagić AfSlPh 20, 434);
припускається існування в минулому складного прикметника *dě(to)-vojьna «яка тужить за дітьми (хоче стати матір’ю)», де друга частина пов’язана з дінд. vēti «тужити за чимось», звідки виводиться *děvojьna ›*děvoja › děva (Machek ESJČ 116; Holub–Lyer 129);
р. де́ва, бр. дзе́ва, др. дѣва, п. dziewa, ч. děva, слц. deva, вл. dźowka «дочка», нл. źowka «тс.», полаб. devə «дівчина-служниця», болг. м. де́ва «дівчина», схв. дјèвōјка, слн. déva, стсл. дѣва «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
діва́на
«дівчина»
діва́ся
діва́ха
діви́зна
«посаг»
діви́ця
ді́вич
ді́вка
ді́вонька
діво́та
«дівчата»
(зб.)
діво́ха
діво́цтво
діво́цький
діво́ча
«кімната для служниць у панському дворі»
(заст.)
діво́чий
діво́чити
«дівувати»
діво́читися
«удавати з себе дорослу дівчину»
ді́вочка
діво́чний
діво́чча
«дівочий одяг, прикраси і под.»
діво́щина
«майно, придбане за час дівування»
дівстве́нниця
ді́вство
дівува́ння
діву́ля
діву́ся
діву́ха
ді́вця
дівча́
дівча́та
дівча́тко
дівча́чий
дівчачу́р
«залицяльник»
дівчачу́рний
ді́вчи́на
дівчи́нин
дівчини́на
ді́вчинка
дівчиня́тко
дівчи́сько
дівчу́к
«дівчина-підліток»
дівчу́р
«залицяльник; гермафродит»
доді́вчити
«зберегти невинність до заміжжя»
пі́ддівок
«дівчинка-підліток»
піддіво́ча
«тс.»
роздіво́чити
«позбавити невинності»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзе́ва | білоруська |
| де́ва «дівчина» | болгарська |
| dźowka «дочка» | верхньолужицька |
| ϑηλυς «жіночий» | грецька |
| dēvī «богиня» | давньоіндійська |
| vēti «тужити за чимось» | давньоіндійська |
| дѣва | давньоруська |
| *dhē(i) «ссати; годувати груддю» | індоєвропейська |
| fēmina «жінка» | латинська |
| де́ва «дівчина» | македонська |
| źowka «тс.» | нижньолужицька |
| devə «дівчина-служниця» | полабська |
| dziewa | польська |
| děva «дівчина» | праслов’янська |
| dojiti | праслов’янська |
| де́ва | російська |
| дјèвōјка | сербохорватська |
| deva | словацька |
| déva | словенська |
| дѣва «тс.» | старослов’янська |
| дої́ти | українська |
| děva | чеська |
| *doi-uā | ? |
| значення «здатна годувати груддю» | ? |
| або «яка ссе» | ? |
| *dětę | ? |
| дитя́ | ? |
| *dě(to)-vojьna «яка тужить за дітьми (хоче стати матір’ю)» | ? |
| *děvojьna | ? |
Ді́ва (зодіакальне сузір’я)
калька латинської назви того ж сузір’я Virgo, що походить від virgo «діва, дівчина»;
р. Де́ва, бр. Дзе́ва, п. ч. слц. Panna «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Ді́вка
Ді́вчина
«тс.»
Дѣва
(1642)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Дзе́ва | білоруська |
| Panna «тс.» | польська |
| Де́ва | російська |
| Panna «тс.» | словацька |
| Panna «тс.» | чеська |
| virgo «діва, дівчина» | ? |
ма́гній (хімічний елемент)
засвоєний російською та іншими східнослов’янськими мовами перший варіант новолатинської наукової назви Magnium, утвореної в 1808 р. англійським хіміком Г. Деві від нлат. Magnesia «магнезія» і пізніше заміненої ним на Magnesium;
р. ма́гний, бр. ма́гній, п. magnez, ч. magnézium, magnesium, слц. magnézium, вл. magnezij, болг. магне́зий, м. магнезиум, схв. мàгнēзиjум, слн. magnézij;
Фонетичні та словотвірні варіанти
магнези́т
«вуглекисла сіль магнію (мінерал)»
ма́гнієвий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ма́гній | білоруська |
| магне́зий | болгарська |
| magnezij | верхньолужицька |
| магнезиум | македонська |
| Magnesia «магнезія» | новолатинська |
| magnez | польська |
| англійським | російська |
| ма́гний | російська |
| мàгнēзиjум | сербохорватська |
| magnézium | словацька |
| magnézij | словенська |
| magnézium | чеська |
| magnesium | чеська |
| Деві | ? |
хлор «жовтувато-зелений отруйний газ із різким задушливим запахом» (хім.)
запозичення з латинської мови;
нлат. chlorum утворив як науковий термін у 1810 р. англійський хімік Г. Деві (H. Davy, 1778–1829) від гр. χλωρός «зелений, жовто-зелений», що, як і гр. χλόη «зелень трави, свіже листя», χλόος «зеленувато-жовтий колір», χλοάζω «зеленіти», споріднене з псл. zelenъ, укр. зеле́ний і псл. *žьl̥tъ, укр. жо́втий;
р. бр. болг. м. хлор, п. вл. chlor, ч. chlor, chlîr, слц. chlîr, схв. хло̑р, кло̑р, слн. klîr;
Фонетичні та словотвірні варіанти
підхлори́н
«гіпохлорит»
хло́ристий
хло́рка
хло́рний
хлорнува́тий
хлорнува́тистий
хлорува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хлор | білоруська |
| хлор | болгарська |
| chlor | верхньолужицька |
| χλωρός «зелений, жовто-зелений» | грецька |
| χλόη «зелень трави, свіже листя» | грецька |
| хлор | македонська |
| chlorum | новолатинська |
| chlor | польська |
| zelenъ | праслов’янська |
| *ž | праслов’янська |
| англійський | російська |
| хлор | російська |
| р | сербохорватська |
| chlîr | словацька |
| klîr | словенська |
| зеле́ний | українська |
| жо́втий | українська |
| р | українська |
| chlor | чеська |
| chlîr | чеська |
| Деві | ? |
| χλόος «зеленувато-жовтий колір» | ? |
| χλοάζω «зеленіти» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України