ДАНЬКИ — ЕТИМОЛОГІЯ
Дани́ло
через церковнослов’янське і грецьке посередництво (гр. Δανιήλ) запозичено в давньоруську мову з гебрайської;
гебр. Dānī’ēl утворене з присвійної форми іменника dānī «мій суддя» і іменника ’ēl «бог»;
р. Дании́л, бр. Дані́ла, др. Даниилъ, Данилъ, Данило, ч. слц. Daniel, болг. рідк. Даниил, слн. Danijel, стсл. Даниилъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Даниилъ
«суд(ъ) б(о)жий»
(1627)
Даниле́й
Данило
(1394)
Данько́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Дані́ла | білоруська |
| Даниил | болгарська |
| Dānī'ēl утворене з присвійної форми іменника dānī «мій суддя» | гебрайська |
| Даниилъ | давньоруська |
| Дании́л | російська |
| Daniel | словацька |
| Danijel | словенська |
| Даниилъ | старослов’янська |
| Данилъ | українська |
| Данило | українська |
| Daniel | чеська |
| 'ēl «бог» | ? |
| Даниил | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України