ДАМЯН — ЕТИМОЛОГІЯ
Дем'я́н
через церковнослов’янську мову запозичене в давньоруську з грецької;
гр. Δαμιανός, можливо, пов’язане з іменем богині Δαμία або з дієсловом δαμάζω «підкорюю»;
вважається також (Илчев 155) запозиченням з гебрайської мови;
р. Демья́н, заст. Дамиа́н, бр. Дзям’я́н, др. Даміанъ, п. Damian, ч. слц. Damián, вл. Demjan, болг. Дамя́н, схв. Damijan, Damjan, слн. Damijan, стсл. Дамиганъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Demian
(1395)
Дам'я́н
Даміанъ
«злопитател»
(1627)
Дема́нь
Демканя
Де́мко́
Демня́н
Де́мо
Дему́сь
Дима́нь
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Дзям'я́н | білоруська |
| Дамя́н | болгарська |
| Demjan | верхньолужицька |
| Δαμιανός | грецька |
| Даміанъ | давньоруська |
| Damian | польська |
| Демья́н | російська |
| Damijan | сербохорватська |
| Damián | словацька |
| Damijan | словенська |
| Дамиганъ | старослов’янська |
| Damián | чеська |
| δαμάζω «підкорюю» | ? |
| Дамиа́н | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України