ДАЖБОГ — ЕТИМОЛОГІЯ
Да́жбо́г «язичницький бог сонця»
псл. *Dadjьbogъ, утворене з імперативної форми дієслова *dadjь «дай» і основи іменника bogъ «щастя, добробут»;
р. Да́ж(дь)бог, др. Дажьбогъ, р.-цсл. Даждьбогъ «тс.», п. ст. Daćbog (особове ім’я, XIV ст.), Dadzbóg «тс.» (XVII ст.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
Дажбожий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Дажьбогъ | давньоруська |
| Daćbog «тс.» (особове ім’я, XIV ст.), Dadzbóg (XVII ст.) | польська |
| *Dadjьbogъ | праслов’янська |
| Да́ж (дь)бог | російська |
| Даждьбогъ «тс.» | русько-церковнослов’янська |
| *dadjь «дай» | ? |
| bogъ «щастя, добробут» | ? |
| Daćbog «тс.» (особове ім’я, XIV ст.), Dadzbóg (XVII ст.) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України