ДАВИДІВ — ЕТИМОЛОГІЯ
Дави́д
запозичено через старослов’янську мову з грецької;
гр. Δαυίδ, Δαβίδ, Δαυείδ походить від гебр. Dāuīd «улюблений»;
для стсл. Давыдъ припускають також (Фасмер І 481) зв’язок через тюркські мови (пор. тур. тат. кипч. Davud) з ар. Daud, очевидно, пов’язаним з гебрайським ім’ям;
р. Дави́д, Давы́д, бр. Давы́д, др. Давыдъ, Давидъ, п. Dawid, ч. слц. David, болг. ст. Дави́д, слн. Dávid, стсл. Давидъ, Давыдъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Давид
(1446)
Давыдъ
(1392--1393)
Даѵідъ
«добль рукою, або кротость, възлюбленны(й)»
(1627)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Daud | арабська |
Давы́д | білоруська |
Дави́д | болгарська |
Dāuīd «улюблений» | гебрайська |
Δαυίδ | грецька |
Давыдъ | давньоруська |
Dawid | польська |
David | словацька |
Dávid | словенська |
Давыдъ | старослов’янська |
Давидъ | старослов’янська |
Давы́д | українська |
Давидъ | українська |
David | чеська |
Δαβίδ | ? |
Дави́д | ? |
Дави́д | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України