ГУЦУ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
гуц (вигук при підстрибуванні)
звуконаслідувально-зображальне слово, близьке до гець, ги́цати, гоц, п. huś (вигук при підкиданні вгору), hustać «колисати», мор. hustať «тс.», рум. húţa (про гойдання);
Фонетичні та словотвірні варіанти
гу́ца
гу́цанка
«гойдалка»
гу́цати
«підкидати на руках (дитину)»
гу́цатиси
«гойдатися на гойдалці»
гуциґа́ти
гуци́кати
гу́ці
гу́цкати
«тс.»
гуцну́ти
«упасти на коліна»
гуцну́тися
«ударитися»
гуцу́кати
«підкидати, гуцати»
гуць
гуцьгу́ці
«тс.»
гуцюцю́
гу́ця
«колиска»
гу́цянка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hustať «тс.» | моравське |
| huś (вигук при підкиданні вгору) | польська |
| húţa (про гойдання) | румунська |
| гець | ? |
| ги́цати | ? |
| гоц | ? |
| hustać «колисати» | ? |
гиц (вигук на позначення стрибка)
експресивне утворення, паралельне до гець1, гоц, гуц;
фонетично й семантично непереконливим видається зближення (Sławski І 441) з схв. гȕц (вигук, яким підкликають свиней), слн. gîcati «возити» (дит.);
п. hyc (вигук на позначення стрибка), hycać «підплигувати», [chyc] (вигук на позначення різкого руху), ч. hýčkati «гойдати, колихати; пестити, гладити», слц. [hyc] (виг.), hýcať «бризкати, розкидати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ги́цати
«підскакувати при їзді верхи, підкидати (про віз під час їзди); гуцикати дитину»
гицили́ти
«стукати, бити»
ги́цилка
«вибій; борозна»
ги́цкати
«підстрибувати, плигати»
ги́цнути
«тупнути (ногою)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hyc «підплигувати» (вигук на позначення стрибка), hycać | польська |
| гȕц (вигук, яким підкликають свиней) | сербохорватська |
| hyc «бризкати, розкидати» (виг.), hýcať | словацька |
| gîcati «возити» (дит.) | словенська |
| chyc (вигук на позначення різкого руху) | українська |
| hýčkati «гойдати, колихати; пестити, гладити» | чеська |
| гець | ? |
| гоц | ? |
| гуц | ? |
гургу́ц (вигук для відтворення звуку від падіння)
очевидно, результат злиття вигуків гур і гуц (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гур | ? |
| і | ? |
| гуц | ? |
клац
афективно-звуконаслідувальне утворення, подібне до кло́кати, кля́скати;
щодо ц пор. бац, буц, гуц, ду́цнути;
слц. kl’acnúť «ляснути»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кла́цалка
«вид дитячої цяцьки»
кла́цати
клацу́н
«той, хто клацає зубами»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kl'acnúť «ляснути» | словацька |
| кло́кати | українська |
| кля́скати | українська |
| бац | українська |
| буц | українська |
| гуц | українська |
| ду́цнути | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України